Page 32 - Реферат_Ткачук
P. 32

30

          оксинітриду титану TiNxO1-x, в якому вміст азоту зменшується, аж до утворення
          оксиду  титану  TiO2.  Показано,  що  керуючи  параметрами  процесу
          оксинітрування, можна формувати оксинітриди титану різного складу за киснем
          і  азотом,  що  дозволяє  впливати  на  функціональні  характеристики  титанових

          сплавів медичного призначення. Встановлено, що зі збільшенням вмісту кисню
          в  оксинітриді  титану  та  появою  оксидної  фази  TiO2  корозійна  тривкість
          титанового сплаву ВТ6 у фізіологічному середовищі покращується за рахунок
          збільшення  частки  іонності  зв’язку  у  сполуках  покриття.  Визначено,  що
          збільшення вмісту кисню в TiNxO1-x призводить до підвищення цитосумісності
          титанового сплаву ВТ6, а оксинітридні шари TiN0,42O0,58 та TiN0,36O0,64 можуть
          бути рекомендовані для подальшого тестування їх біологічної дії in vivo.

             5.  Встановлено, що використання електроліту 0,5–2М KOH + гідроксиапатит
          (pH=14) за імпульсного режиму осадження дозволяє отримувати порувате ГА
          покриття зі сфероїдальною структурою та оптимальним співвідношенням Са/Р
          за      нижчої        напруги        осадження          порівняно        з      електролітом
          3% H3PO4 + гідроксиапатит  (pH=5)  (160 В  проти  200…220 В),  що  пов'язано  з

          його  вищою  електропровідністю.  Визначено  концентрацію  гідроксиду  калію
          (1М)  в  електроліті,  що  забезпечує  формування  ГА  покриття  з  необхідною
          морфологією поверхні (шорсткістю та поруватістю) та співвідношенням Са/Р,
          близьким до кісткової тканини. Показано, що формування гідроксиапатиту на
          дентальному імпланті в лужному електроліті (pH=14) забезпечує однорідність
          покриття та оптимальне співвідношення Сa/P порівняно з осадженням у кислому

          електроліті (pH=5).
             6.  Встановлено,  що  формування  ГA  покриття  на  нітридному  шарі  Ti2N
          відбувається інтенсивніше, ніж на шарі TiNх, що пов'язано з тим, що для шару
          нітриду  TiNх  процес  ПЕО  відбувається  повільніше  через  його  сильніший
          ковалентний  зв’язок.  Показано,  що  корозійна  тривкість  покриття  Ti2N+ГA  у
          розчині  Рінгера  вища  порівняно  з  TiNх+ГA,  що  пов’язано  з  його  більшою

          товщиною  (~ 28 мкм)  та  меншою  поруватістю  (16,92%).  Встановлено,  що  ГA
          покриття, осаджене на нітридний шар Ti2N, забезпечує нижчі твердість і модуль
          Юнга,  значення  якого  наближається  до  відповідного  значення  кортикальної
          кістки (22 ГПа).
             7.  Встановлено, що співвідношення Са/P для ГА покриття, сформованого на
          попередньо  оксинітрованому  титановому  сплаві  ВТ6,  зі  збільшенням  вмісту

          кисню  в  оксинітриді  титану  змінюється  від  значення  >  2  до  співвідношення,
          характерного  для  біологічного  ГА,  що  обумовлює  покращення  корозійної
          тривкості ГА покриття.
             8.  Запропоновано  механізм  формування  ГА  покриттів  на  попередньо
          азотованих і оксинітрованих титанових сплавах медичного призначення. Під час

          ПЕО титану з нітридним шаром кисень з електроліту  дифундує в неметалеву
          підґратку  нітриду  титану,  заміщуючи  азот  на  кисень,  формуючи  на  поверхні
                                                              2+
                                                                       3-
          оксинітрид,  а  потім  оксид  TiO2.  Іони  Са  і  РО4 ,  які  утворюються  під  час
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37