Page 11 - Реферат_Ткачук
P. 11

9

                     Встановлено,  що  на  характеристики  поверхні  (шорсткість,  твердість),  а
               також  на  товщину  азотованого  шару  та  його  складових  (нітриди  TiNx  i  Ti2N,
               дифузійний  твердорозчинний  шар  Ti(N))  найбільше  впливає  температура.
               Зокрема,  з  підвищенням  температури  від  600  до  850 °С  (10  год)  шорсткість
               поверхні (Ra) технічно чистого титану ВТ1-0 збільшується від 0,3 до 0,6 мкм,
               твердість  поверхні  від  5,3  до  17,5 ГПа,  товщина  азотованого  шару  від  40  до
               270 мкм. У той же час вплив тривалості витримки виражений меншою мірою.
               Для  прикладу,  за  температури  азотування  850 °С  збільшення  ізотермічної
               витримки  від  1  до  10  год  призводить  до  збільшення  твердості  поверхні  від
               12,5  до  17,5 ГПа,  а  товщини  азотованого  шару  від  160  до  270 мкм.  Для
               титанового сплаву ВТ6 за підвищення температури азотування від 600 до 900 °С
               шорсткість поверхні збільшується від 0,1 до 1 мкм, твердість від 5 до 17 ГПа,
               товщина азотованого шару від 20 до 150 мкм.
                                                                            5
                     Зі зниженням парціального тиску азоту від 10  до 1 Па поверхнева нітридна
               плівка  тоншає  і  вміст  TiNx  фази  у  її  складі  зменшується.  Відповідно  за
               парціального тиску 1 Па нітридна плівка містить, в основному, нітрид титану
               Ti2N.  При  цьому  зменшуються  шорсткість  азотованої  поверхні,  поверхнева
               мікротвердість  і  градієнт  властивостей  у  приповерхневому  шарі,  а  глибина
               дифузійного  шару  зростає  за  рахунок  зниження  дифузійного  бар’єру
               поверхневого нітриду.
                     Оскільки поверхневий нітридний шар є ключовим для зносо-та корозійної
               тривкості,  то  оцінили  роль  його  морфології  у  забезпеченні  рівня  цих
               характеристик.  Для  цього,  змінюючи  температурно-часові  та  газодинамічні
               параметри насичення у вище означених діапазонах, формували два характерні
               структурно-фазові  стани:  I  –  з  переважним  вмістом  фази  мононітриду  TiNx  у
               нітридному шарі; II – з переважним вмістом фази нітриду Ti2N.
                     На прикладі титанового сплаву ВТ6 показано, що за структурно-фазового
               стану ІІ якість поверхні сплаву краща (Ra=0,36 проти 0,51 мкм), а поверхнева
               мікротвердість нижча (H0,49=12,4 проти 21,2 ГПа), ніж за структурно-фазового
               стану І. З переходом від структурно-фазового стану І до ІІ товщина нітридного
               шару  зменшується.  При  цьому  зменшується  розмір  зерен  титанової  матриці  і
               змінюється  їх  морфологія  з  пластинчастої  на  рівновісну,  що  пов’язано  з
               температурно-часовими  параметрами  формування  відповідного  структурно-
               фазового стану.
                     Вплив структурно-фазового стану азотованого титанового сплаву ВТ6 на
               трибологічні характеристики оцінювали у трибопарі з UHMWPE в 10% водному
               розчині  хондроїтину  сульфату,  який  моделює  синовіальну  рідину.  На  рис. 1
               наведено залежності коефіцієнта тертя трибопар (а) та об’ємного зносу контртіла
               UHMWPE  (б)  від  шляху  тертя.  Встановлено,  що  для  трибопари,  де  сплав
               азотували на структурно-фазовий стан І, зі збільшенням шляху тертя коефіцієнт
               тертя зменшується і стабілізується на рівні 0,08 (рис. 1 а, крива І). При цьому
               об’ємний  знос  контртіла  зростає  (рис. 1 б,  крива  І).  Для  трибопари,  де  сплав
               азотували  на  структурно-фазовий  стан  ІІ,  об'ємний  знос  контртіла  суттєво
               менший,  і  зі  збільшенням  шляху  тертя  його  значення  стабілізується
               (рис. 1 б, крива ІІ).
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16