Page 9 - Реферат_Ткачук

7

висвітлено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.
Представлено перелік публікацій за темою дисертації та особистий внесок
здобувача, апробацію результатів дисертації, її структуру та обсяг.
У першому розділі систематизовано результати досліджень біоінертних і
біоактивних покриттів на титанових сплавах вітчизняними та зарубіжними
ученими, проаналізовано способи їх отримання, підкреслено переваги та
недоліки. Відзначено перспективу формування біосумісних покриттів на базі
нітридів і оксинітридів титану, а також гідроксиапатитних покриттів. Показано,
що формування біоінертних шарів дифузійними методами забезпечує
підвищення зносо- та корозійної тривкості за збереження механічних
характеристик титанових сплавів, а біоактивних шарів методом ПЕО –
збільшення гідрофільності поверхні, пришвидшення проліферації кісткових
клітин, процесу формування кісткової тканини, а також зменшення її резорбції.
На основі виконаного аналізу обґрунтовано актуальність проблеми,
сформульовано мету, завдання досліджень та напрями їх вирішення.
У другому розділі наведено дані про досліджувані матеріали та висвітлено
методичні аспекти дисертаційної роботи.
Досліджували технічно чистий титан ВТ1-0 і титановий сплав ВТ6
(Ti-6Al-4V), які найчастіше використовують у медицині (імпланти, стоматологія,
ортопедія, хірургічні інструменти).
Азотували в контрольованому газовому азотвмісному середовищі.
Оксинітрували шляхом насичення з контрольованого азоткисневмісного
газового середовища в умовах конкурування процесів оксидо- та
нітридоутворення, а також контрольованого модифікування нестехіометричного
нітриду титану киснем.
Осадження гідроксиапатитних покриттів на титанових сплавах здійснювали
методом ПЕО в кислому (3% H3PO4; Са10(РО4)6(ОН)2 – 100 г/л) і лужному
(0,5…2M КОН; Са10(РО4)6(ОН)2 – 100 г/л) електролітах за постійного
перемішування. У першому випадку параметри ПЕО – 140…220 В, 3…9 хв,
стаціонарний режим, а у другому – 140…180 В, 1…2 хв, імпульсний режим з
частотою 5 кГц і шпаруватістю 50% (tвкл=tвикл=0,1 с). Як анод використовували
титановий зразок, а катод – титанову пластину з отворами.
Рентгенофазовий аналіз поверхневих шарів проводили на дифрактометрах
D8 Bruker Discover і ДРОН-3.0 у CоK і CuK-випромінюваннях із
фокусуванням рентгенівської трубки за схемою Брегга–Брентано.
Мікроструктуру поверхневих шарів вивчали за допомогою сканувальних
електронних мікроскопів FEI Quanta 3D FEGSEM, інтегрованого з системою
EDAX Trident, і EVO-40XVP з енергодисперсійним рентгенівським
спектрометром INCA Energy 350, а також оптичного мікроскопа Epiquant із
цифровою камерою eTREK DCM520 і стандартним програмним забезпеченням
для обробки зображень. Окрім цього, використовували трансмісійний
електронний мікроскоп FEI TECNAI SuperTWIN (200 кВ) FEG, оснащений

інтегрованою системою енергодисперсійного мікроаналізу EDAX (UTW).
Мікрораманівські спектри отримували за допомогою спектрометра
InVia Raman, оснащеного оптичним мікроскопом Leica. Джерелом збудження
був NeHe-лазер з довжиною хвилі 633 нм.