Page 114 - Dys

114

Коефіцієнт тертя μ дещо зменшується зі збільшенням питомого

навантаження вкладки на зразок, однак при цьому зберігається

закономірність зниження μ в результаті МІО (рис. 5.1). Цей ефект можна

пояснити лише зростанням твердості матеріалу. Однак слід взяти до уваги,

що МІО підвищує ступінь локалізації валентних електронів, оскільки тиск в

зоні фрикційного контакту під час такої обробки активує s–d або s–d–f

переходи валентних електронів [170, 171]. З іншого боку, зростання внеску d-

орбіталей у металевий зв’язок спричиняє зменшення коефіцієнту тертя,

тобто, чим більша степінь зв’язку між атомами всередині металу, тим

слабший зв’язок на межі розділу [165].

Порівняльним аналізом коефіцієнта тертя за умов оливного

зношування, з одного боку, гартованої сталі 45, а з іншого – цієї сталі з

поверхневою НКС, сформованою МІО, виявили істотне, приблизно у 4 рази,

зниження μ (табл. 5.1). Таким чином, вплив МІО на цей показник сильніший

за тертя в оливі, ніж за сухого тертя. Очевидно, що таке значне зниження

коефіцієнту тертя після МІО повинно позитивно вплинути на зносостійкість

сталі [124].

Таблиця 5.1. Коефіцієнт тертя пари сталь 45 (зразок) – ШХ15 (контртіло) в

оливі залежно від виду обробки

Вид обробки μ

Гартування і відпуск 0,19

МІО 0,05

Дослідили зносостійкість в оливному та оливно-абразивному

середовищах зразків зі сталі 40Х без МІО (після гартування та відпуску за

Т = 200 °С) та після МІО у різних ТС (водному та оливному) у парі тертя
сталь 40Х – ШХ15 за питомого навантаження 4 МПа та швидкості ковзання

0,9 м/с. Результати досліджень наведені на рис. 5.2.