Page 207 - Кулик В.В.
P. 207

207

                         Під  час  гальмування  і  проковзування  колеса  рейкою  відбувається

                  локальний нагрів (770…1500ºC) приповерхневих шарів ободу колеса залежно

                  від швидкості руху, осьового навантаження і тривалості проковзування [18],

                  переважаючи  температуру  аустенізації  колісної  сталі.  Після  швидкого

                  охолодження  (чому  сприяють  вологе  повітря  і  атмосферні  опади)  тут

                  формуються нерівноважні крихкі структури, зокрема мартенсит. Структурні

                  перетворення  причиняють  підвищення  локальної  твердості  приповерхневих

                  шарів металу  [18]  і  утворення  поля розтягувальних  залишкових  напружень

                  [355],  поява  яких  сприяє  зародженню  та  поширенню  втомних  тріщин  та

                  формуванню  дефектів  типу  вищербина  на  поверхні  кочення  коліс.

                  Експериментальне моделювання цього процесу на зразках зі сталей марок 2 і

                  Т показало [355], що циклічна тріщиностійкість металу після термосилового

                  впливу суттєво змінюється. Причому  негативний прояв цього впливу, коли

                  знижуються циклічна в’язкість руйнування K , для сталі марки 2 (0,58%С)
                                                                           fc

                  спостерігали тільки за повітряно-водяного обдуву зони контакту (рис. 4.21а).

                  Для  сталі  марки  Т  (0,63%С)  падіння  циклічної  тріщиностійкості  майже  у

                  всьому інтервалі розмаху K має місце навіть після модельного гальмування

                  на  повітрі,  яке  посилюється  за  повітряно-водяного  обдуву  (рис.  4.21б).

                  Результати аналогічного випробування для досліджуваної сталі К2 (0,58%С)

                  показали  (рис.  4.21в),  що  таке  зниження  циклічної  тріщиностійкості

                  зафіксували  вже  після  гальмування  на  повітрі,  коли  циклічна  в’язкість

                  руйнування K  навіть менша, ніж для сталі марки Т [423].
                                    fc
                         Мікрофрактографічний аналіз сталь колеса марки К2 у вихідному стані

                  за мікромеханізмом руйнування практично не відрізняється від сталей марки

                  2  та  Т  (рис.  4.22  проти  рис.  3.16  і  3.18).  За  низьких,  високих  амплітуд

                  навантаження та ділянці високих амплітуд наближеній до ділянки на ділянці

                  початку спонтанного росту тріщини злам сталі марки К2 не відрізняється від

                  зламу  сталі  марки  Т  (див.  рис.  3.18а-в)  та  більш  згладжений  проти  такого

                  сталі марки 2 залізничного колеса (див. рис. 3.16а-в).
   202   203   204   205   206   207   208   209   210   211   212