Page 207 - Кулик В.В.
P. 207
207
Під час гальмування і проковзування колеса рейкою відбувається
локальний нагрів (770…1500ºC) приповерхневих шарів ободу колеса залежно
від швидкості руху, осьового навантаження і тривалості проковзування [18],
переважаючи температуру аустенізації колісної сталі. Після швидкого
охолодження (чому сприяють вологе повітря і атмосферні опади) тут
формуються нерівноважні крихкі структури, зокрема мартенсит. Структурні
перетворення причиняють підвищення локальної твердості приповерхневих
шарів металу [18] і утворення поля розтягувальних залишкових напружень
[355], поява яких сприяє зародженню та поширенню втомних тріщин та
формуванню дефектів типу вищербина на поверхні кочення коліс.
Експериментальне моделювання цього процесу на зразках зі сталей марок 2 і
Т показало [355], що циклічна тріщиностійкість металу після термосилового
впливу суттєво змінюється. Причому негативний прояв цього впливу, коли
знижуються циклічна в’язкість руйнування K , для сталі марки 2 (0,58%С)
fc
спостерігали тільки за повітряно-водяного обдуву зони контакту (рис. 4.21а).
Для сталі марки Т (0,63%С) падіння циклічної тріщиностійкості майже у
всьому інтервалі розмаху K має місце навіть після модельного гальмування
на повітрі, яке посилюється за повітряно-водяного обдуву (рис. 4.21б).
Результати аналогічного випробування для досліджуваної сталі К2 (0,58%С)
показали (рис. 4.21в), що таке зниження циклічної тріщиностійкості
зафіксували вже після гальмування на повітрі, коли циклічна в’язкість
руйнування K навіть менша, ніж для сталі марки Т [423].
fc
Мікрофрактографічний аналіз сталь колеса марки К2 у вихідному стані
за мікромеханізмом руйнування практично не відрізняється від сталей марки
2 та Т (рис. 4.22 проти рис. 3.16 і 3.18). За низьких, високих амплітуд
навантаження та ділянці високих амплітуд наближеній до ділянки на ділянці
початку спонтанного росту тріщини злам сталі марки К2 не відрізняється від
зламу сталі марки Т (див. рис. 3.18а-в) та більш згладжений проти такого
сталі марки 2 залізничного колеса (див. рис. 3.16а-в).