Page 3 - Korniy_dyser
P. 3

3

                  алюмінієвих  сплавів  оцінити  механізми  їх  корозійного  руйнування  у
                  лужному  та  кислому  середовищах,  а  також  спрогнозувати  корозійно-


                  морфологічну  стабільність  бінарних  наночастинок  платини  оболонкової
                  структури PtMe (Ме – Cr, Fe, Co, Ni, Ru) у середовищі низькотемпературних


                  паливних комірок.
                         Вперше  запропоновано  оцінювати  вплив  корозивного  середовища  на


                  поверхню  металів  на  основі  закономірностей,  визначених  квантово-

                  хімічними  розрахунками  залежностей  енергії  взаємодії  поверхневих

                  комплексів  метал-середовище  від  їх  віддалі  до  поверхні  із  виокремленням

                  трьох областей – пружної, області розриву зв’язку та вільної зони утворення

                  зв’язку з середовищем, які сумарно характеризують корозійне руйнування в

                  залежності від складу середовища та природи атомів поверхні. Це дає змогу

                  розкривати  механізми  корозійного  процесу  та  обґрунтовувати  ефективність

                  протикорозійного,  зокрема,  інгібіторного,  захисту  металевих  матеріалів  за

                  умов порушення бар’єрних плівок на їх поверхні.

                         Квантово-хімічними           розрахунками          встановлені       фізико-хімічні

                  закономірності взаємодії інтерметалідних фаз Al 2Cu та Al 2CuMg алюмінієвих

                  сплавів  з  корозивним  середовищем,  що  дозволило  запропонувати

                  альтернативний  механізм  їх  корозійного  руйнування  та  пояснити  існуючі

                  експериментальні  результати.  Показано,  що  їх  корозійне  розчинення

                  визначається  насамперед  шаруватою  структурою  фаз  із  збільшеними

                  міжатомними віддалями Al–Al на 5…10% (порівняно із чистим алюмінієм) та

                  кристалографічно  орієнтованими  ділянками  із  створенням  внаслідок

                  часткового  електронного  переносу  локальних  корозійно-адсорбційних

                  центрів,  які  зумовлюють  пониження  активаційних  бар’єрів  виходу  атомів

                  алюмінію та магнію у середовище.

                         Аналізом  розрахованих  енергій  міжатомного  зв’язку  у  кластері

                  інтерметаліда Al 2Cu під час зміни заряду на ньому від Q = –3 до Q = +3, що

                  моделює  поляризацію  електрода,  та  впливу  корозійно-активних  іонів

                  встановлено,  що  корозійна  тривкість  інтерметаліду  в  лужному  розчині
   1   2   3   4   5   6   7   8