Page 19 - Автореферат_-Стасишин

17

починається в тих місцях, де є більша кількість дефектів кристалічної ґратки. В
нашому випадку під час шліфування абразивні частинки проорюють поверхню, тим
самим руйнують поверхневі атомні шари матеріалу. Атоми проникнення азоту на
початковій стадії хіміко-термічної обробки будуть заповнювати недобудовані
кристалічні ґратки, а отже нітридна плівка буде наростати на западинах та борознах,
покращуючи висотні параметри шорсткості обробленої поверхні. Щодо крокових
параметрів, то після азотування вони підвищуються на 65 % порівняно з вихідними.
Очевидно, що на поверхні під час азотування формується новий мікрорельєф з
виступами (плямами фактичного контактування) внаслідок появи нітридних фаз.
Борування зразків за температури 750⁰С через інтенсивний ріст боридної плівки
збільшує висотні параметри ШП. Однак порівняно з азотуванням під час борування
утворюється велика кількість дрібних, близько розташованих мікронерівностей, що
сповільнює ріст висотних параметрів ШП (1,6 проти 2,5 разів), але збільшує їх
кількість і, як наслідок, зменшує крокові параметри практично у 2 рази порівняно з
вихідними. З підвищенням температури до 900⁰С висотні параметри профілю
поверхні збільшуються, а крокові зменшуються, внаслідок формування на поверхні
боридної плівки. На відміну від азотування, борування менш інтенсивно впливає на
збільшення висотних параметрів ШП, однак зменшує крокові параметри.
Моніторинг приросту висотних параметрів ШП поверхні деталі дає змогу
прогнозувати її корозійні, втомні та трибологічні властивості та розробляти
рекомендації для їх покращення. Комбінація асиметрії та ексцесу доповнює
уявлення про мікрогеометрію борованої поверхні титану. Утворення низьких

широких вершин та глибоких впадин повинно сприяти кращій здатності утримувати
поверхнею мастило та чинити менший питомий тиск на плями фактичного
контактування під час тертя. До того ж, що менша висота виступів, то менші втрати
матеріалів мастила і деталей під час їх припасування (малий об’єм зношеного
матеріалу) та вища корозійна тривкість.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано актуальну науково-технічну задачу
моніторингу та неруйнівного контролю еволюції поверхні елементів конструкцій, які
працюють в умовах циклічних навантажень та у робочих середовищах. Для цього
розроблено метод ТКФЗІ та відповідні засоби його реалізації, що дало змогу
проводити моніторинг поверхні за чутливості на нанорівні.
Під час виконання роботи отримано нові науково-практичні результати:
1. Розроблено метод ТКФЗІ та створено відповідний макет
експериментальної установки, що дало змогу у швидкісному режимі відтворювати
рельєф поверхонь конструкцій з похибкою, яка не перевищувала 5 нм.
2. Розроблено новий підхід до виділення компонент рельєфу хвилястості та
шорсткості за використання частотних фільтрів і об’ємних геометричних параметрів.
Він дає можливість обчислювати ці компоненти на всій ділянці спостереження та за
профілем у будь якому напрямку відповідно до ISO 25178.
3. Розвинуто підхід до визначення ймовірного місця зародження втомної
макротріщини за аналізом змін ШП в околі концентратора напружень. Цей підхід дає