Page 34 - Стасишин Дисертація
        P. 34
     34
             з різними величинами тиску водню, а також зміни морфології та структури поверхні
             металів, які викликані воднем.
                                           1.2.1 Взаємодія водню зі сталями
                     Уже давно встановлено, що водень має властивість розчинятися у сталі, коли
             вона перебуває у твердому стані. Проте він може розчинятися тільки у вигляді іонів
                +
             H (протони).  Дослідження  заліза  [48]  не  виявило  гідридів  заліза,  тому  можна
             стверджувати,  що  вони  не  виникають  за  наводнювання  сталі.  Водень,  який
             дифундував у сталі, може перебувати у ній у двох станах: як іонізований – протони
             розчинені  у кристалічній ґратці, так  і  молекулярному  – знаходиться у пастках та
             колекторах.  Розподіл  поглинутого  водню  є  нерівномірний.  Це  пов’язано  із
             дефектами полікристалічної ґратки, до яких можна віднести мікропустоти, щілини,
             МТ, неметалеві включення, області з підвищеною напруженістю, речовину (простір)
             між  зернами,  а  також  субмікроскопічні  дефекти  кристалічної  ґратки.  Всі  вище
             описані  дефекти,  за  умови,  що  вони  закриті,  можуть  відігравати  роль  так  званих
             колекторів, які накопичують поглинутий сталлю водень. Коли ж водень проник у
             кристалічну  ґратку,  то  його  протони  розповсюджуються  у  ній  аж  допоки  не
             досягають  місця  розподілу  між  ґраткою  сталі  та  колектором.  Далі  відбувається
             процес проникнення протонів до середини колектора, де вони перетворюються на
             молекули  за  рахунок  вільних  електронів  у  сталі.  Більшість  науковців  вважає,  що
             водень  проникає  у  сталь  транскристалічно  вздовж  всієї  ґратки,  дифузія  ж
             відбувається вибірково у дефекти ґратки і по границях зерен. Таку дифузію зазвичай
             не враховують, проте роль її під час насичення воднем сталі є значною. Зворотній
             процес до наводнювання – це дегазація сталі, яка у свою чергу залежить від дифузії
             та здатності поглинання сталлю водню. Вихід водню зі сталі відбувається легко для
             протонів, які знаходяться у кристалічній ґратці. Проте водень, що утворив молекули,
             які,  в  свою  чергу,  закриті  в  замкнених  колекторах  та  пастках  всередині  твердого
             металу, практично не піддається дегазації. За різними оцінками здатність розчиняти
     	
