Page 30 - Dys
P. 30
30
Коли швидкість зміцнення досягає досить малої величини, безперервне
течіння стає нестійким і замінюється мікролокалізацією вздовж смуг зсуву.
Характерною особливістю такого переходу є суттєвий вплив моди
деформації, що наочно можна відслідкувати для граничних станів чистого і
простого зсувів [46]. В обох випадках, зерна зі стабільними
кристалографічними орієнтаціями [36] в процесі деформації не повертаються
і змінюють свою форму шляхом внутрішньозеренного ковзання у
відповідності із загальним течінням матеріалу. Зерна з нестабільними
кристалографічними орієнтаціями поділяються на області з різними
системами ковзання, які повертаються у напрямі вектора деформації за
чистого зсуву і в напрямі ліній ковзання α за простого зсуву. Це
супроводжується зменшенням фактора Шміда й текстурним зміцненням у
першому випадку, та, відповідно, збільшенням фактора Шміда і текстурним
розміцненням - у другому [44]. Зважаючи на те, що мікроструктурне
зміцнення зменшується зі збільшенням деформації, то спільний вплив обох
чинників продовжує неперервну еволюцію в область великих деформацій за
чистого зсуву і призводить до ранньої локалізації за простого зсуву. Для
проміжних мод деформації можливі різні комбінації між граничними
випадками. Показано [47], що в полікристалічних матеріалах під час
здрібнювання зерен до нанокристалічних розмірів існують два критичні
розміри (10 – 20 та 100 нм), з досягненням яких змінюється механізм
зміцнення.
На стадії локалізації у смугах зсуву пластичне течіння реалізується
багаторазовим ковзанням у вузьких смугах зсуву, що веде до утворення
висококутових границь і послаблення текстури. Аналіз механічного стану
матеріалу при течінні через стаціонарні смуги зсуву показує сильний вплив
моди деформації [40, 48]. Фізично, реальнішою є модель локалізації, зв’язана
з відповідними ділянками матеріалу, енергетично найбільш вигідними для
поширення мікрозсувів. Виникаючи в цих областях, локалізація
переміщується разом з ними на деякому етапі, поки не пошириться на інші
