Page 114 - Thesis_Lavrys

114

Це пояснюється тим, що азот є сильним α-стабілізатором [50] і

підвищує температурний інтервал існування α-області і, як наслідок, істотно

підвищує поріг рекристалізації сплаву (рис. 5.6).

Рисунок 5.6 – Вплив легувальних елементів на температуру рекристалізації

титану [50]

В даному випадку потрібно враховувати й інші чинники, які

впливатимуть на процеси рекристалізації деформованого шару сплаву ВТ22.

Так, в роботах [175, 176] зазначається, що у металах і сплавах з низькою

енергією дефектів пакування (в нашому випадку α-титан з ГЩУ ґраткою)

інтенсивного перерозподілу дислокацій у їхніх скупченнях не відбувається

аж до рекристалізації. Особливо стійкі дислокаційні конфігурації

утворюються після значних деформацій. В таких матеріалах помітне

зменшення міцності наступає лише з початком збиральної і вторинної

рекристалізації, тобто на етапах віднови, полігонізації та первинної

рекристалізації дислокаційні субструктури в деякій мірі залишатимуться

стійкими, а отже братимуть участь в інтенсифікації процесів

твердорозчинного зміцнення, оскільки є шляхами полегшеної дифузії азоту.

Також згідно з [176-178], введення у твердий розчин чужорідних атомів (в
нашому випадку атомів азот) різко знижує швидкість міграції границь зерен

під час збиральної рекристалізації. Це вочевидь пов’язано з тим, що атоми
азоту в першу чергу дифундують межами зерен [179], створюючи стискальні