Page 48 - Dus_ShtoykoIP
P. 48
48
накопичення водню в місцях інтенсивної мікропластичної деформації. Такі
особливості спостерігали і при мікрофрактографічному аналізі впливу водню на
водневе розтріскування сталей [103, 104], при цьому звернули увагу на
зубзеренний (по границях фаз в рамках одного зерна) характер розтріскування,
тобто в рамках череззеренного механізму поширення тріщини полегшене по
субзеренних межах. Це, очевидно, зумовлене сприятливішими умовами
акумулювання водню саме по границях субзерен (фаз). Таким чином
поєднуються механізми накопичення водню, з одного боку, в місцях (напрямах)
максимальної пластичної деформації, а з іншого – по дефектах
кристалографічної структури. З огляду на це слід розглядати і різні, проте
взаємно доповнювальні, механізми транспорту водню для акумулювання у зонах
передруйнування: дислокаційний у місцях інтенсивних пластичних деформацій
та дифузійний – по дефектах структури.
Пропонують і комбінований механізм корозійно-механічного руйнування,
тобто додатково до водневого окрихчення розглядають роль анодного
розчинення [105]. Адже наводнювання металу подібно напруженням
пришвидшує його розчинення, при цьому розглядають синергетичний ефект від
дії наводнювання і напружень. Мікроелектрохімічними вимірюваннями
встановлено, що їх роль посилюється у вершині тріщини порівняно з гладкою
поверхнею. Зокрема, за розрахунками на прикладі сталі Х70, ефект синергізму на
гладкій поверхні склав 5,4 при загальному прискоренні анодного розчинення у
7,7 рази. Водночас для вершини тріщини сумарний ефект вже склав 22,4 рази.
Лужним середовищам властиві пасивувальні властивості, проте межі зерен
пасивуються важче, що зумовлює тут ріст тріщини. При цьому її береги
знаходяться у запасивованому, а вершина – в активному стані через руйнування
поверхневих плівок. Підтвердженням пасивності берегів тріщини слугує
практично відсутність на них ознак корозійних уражень. Виходячи з такого
підходу, умовою корозійно-механічного росту тріщин у лужному середовищі є
