Page 93 - 2

92

Вважали, що в кислих розчинах для заліза n = 2. За знайденими

значеннями Q для кожної експериментальної точки знаходили об’єм водню,

що виділився під час корозії за водневої деполяризації (V k). Для знаходження

V Н(Ме) використовували формулу:

V
V  Me  100 %
H
(Me
)
V k

де V Me – сумарний об’єм водню, що десорбувався зі зразків за температур 200

та 800С.

Встановлено, що за корозії сталі 17Г1СУ в розчинах у початковий

період абсорбується найбільша частка водню, що виділяється. Так для

розчину NACE вона складає V H(Me) = 8,5 % і зменшується з часом до 0,5 %,

для розчину 0,5% CH 3COOH + H 2S (нас.) V H(Me) зменшується від 13,5 до 2,0

%, для розчину Н 2О + H 2S (нас.) – від 19,0 до 3,1 % та для розчину 5% NaCl +

H 2S (нас.) – від 18 до 2,8.

Тобто наводнювання сталі найінтенсивніше протікає на початку її

взаємодії з середовищем. Це пояснюється зниженням з часом градієнту

концентрації атомів водню на межі розділу фаз. В дистильованій воді,

насиченій сірководнем, зменшення частки абсорбованого металом водню

протікає найповільніше, що може бути пов’язаним з меншою швидкістю

корозії, ніж в інших розчинах та відсутністю інших поверхнево-активних

-
2-
-
іонів, крім S . За наявності в розчинах іонів Cl та CH 3COO їх конкурентна
адсорбція зменшує площу поверхні, зайняту сульфід-іонами, і їх дію на
наводнювання сталі.

Найменша частка абсорбованого сталлю водню на початку

експерименту спостерігається в розчині 5% NaCl + 0,5% CH 3COOH + Аr

(V H(Me) = 1,7…1,9 %), що пов’язано із відсутністю сірководню, який

стимулює процес наводнювання металів. Надалі V H(Me) зменшується в цьому

розчині до 0,01 %.