ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





Кошти, які Україна отримає від програми Горизонт 2020 як повернення частини сплаченого внеску, планують направити, зокрема, на закупівлю обладнання для наукових досліджень.

Про це розповіла Міністр освіти і науки Лілія Гриневич під час презентації закладами вищої освіти результатів їхньої наукової діяльності за 2017 рік.

Відповідне запитання поставила проректор з наукової роботи Львівської політехніки Наталя Чухрай: «Наразі приладна база – це одна з найбільших проблем для технічних вишів. Якби була можливість оновити її, приміром, за кошти, які повертає Україні ЄС за програмою Горизонт 2020, то це якісно покращило б дослідження».

Міністр відповіла, що в МОН вже розглядають можливості для реалізації такої ідеї.

«Торік ми не отримали повернення внеску, оскільки він пішов на погашення заборгованості. Натомість цього року ми очікуємо на таке повернення і зараз спільно з комісією ЄС розробляємо орієнтовний порядок використання коштів. І озвучені Вами ідеї будуть реалізовані через цей порядок. Передбачається, що частина коштів піде на покращення приладної бази. Але також нам треба збільшувати поінформованість і навчати наших науковців, як брати участь у програмі. Це, наприклад, створення мережі інформаційно-консультативних центрів», – розповіла Лілія Гриневич.

Заступник Міністра Максим Стріха додав, що це питання також обов’язково обговорюватиметься з науковою спільнотою.

«Кінцевий документ врахує всі ваші пропозиції. До 2022 року включно можемо розраховувати приблизно на 12 млн євро. І ми намагаємося зрозуміти, як за рахунок цих коштів підтримати ті проекти, які дозволять найглибше інтегруватися в Європейський дослідницький простір, і створити принаймні елементи дослідницької інфраструктури, якої ми потребуємо», – підкреслив Максим Стріха.

 

Також МОН виступає з принциповою позицією, що виші мають отримувати, окрім конкурсного, ще й базове фінансування науки на підставі незалежної оцінки.

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич наголосила, що початок базового фінансування – це політична воля всього Уряду, а не тільки МОН.

«Попри те, що вся університетська наука коштує державі мізерно мало, вона дає значні результати, які можна продемонструвати, які готові або вже мають реальне впровадження. У цьому можна пересвідчитися подивившись, приміром, виданий нами збірник про 240 інноваційних розробок вишів (https://mon.gov.ua/storage/app/media/nauka/nauka-v-universitetax/rozrobkiuniv-monu.pdf ). Однак досі університетська наука має лише конкурсне бюджетне фінансування, на умові підтримки порівняно короткострокових 2-3-річних наукових тем. Та й на фінансування цього конкурсу держава завжди виділяла обмаль коштів. Частка університетів уже давно коливається навколо позначки 10% загальнодержавних видатків на науку. Як результат, у 2016 році вся університетська наука коштувала загальному фонду бюджету близько 15 мільйонів євро – це показники фінансування одного провінційного європейського університету», – зазначила Лілія Гриневич.

Вона підкреслила, що зараз на стадії затвердження перебуває Положення про державну атестацію закладів вищої освіти. На його підставі й буде запроваджуватись базове фінансування на науку – планується, що виші почнуть отримувати його вже з 2019 року. Причому, Положенням передбачено, що атестація проводитиметься за науковими напрямами, а не закладу в цілому.

«Представлені сьогодні результати будуть, зокрема, в основі пропозицій щодо фінансування тих ваших пріоритетних напрямків, які мають важливе значення для розвитку економіки, обороноздатності нашої держави, інших пріоритетних напрямів. Ми бачимо серйозний внесок університетської науки, і, я переконана, він буде ще більшим, якщо ми почнемо більше її фінансувати та підтримувати», – зауважила Лілія Гриневич.

 

Нагадуємо, що під час першого засідання Нацрада з питань розвитку науки і технологій на чолі з Прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом ухвалила, що в 2018 році буде започатковано атестацію українських вишів щодо їх наукової діяльності (https://mon.gov.ua/ua/news/najkrashi-ukrayinski-vishi-zmozhut-otrimati-bazove-finansuvannya-na-nauku-za-rezultatami-atestaciyi-rishennya-nacradi-rozvitku-nauki-i-tehnologij).

 

За матеріалами МОН України

 

5–7 березня 2018 року в Інституті українознавства імені І. Крип’якевича НАН України (м. Львів) відбулися VIII Ісаєвичівські наукові читання на тему «Львів в історії та культурі України, Центрально-Східної Європи».

Цей науковий захід проводиться щорічно для вшанування пам’яті видатного українського історика, багаторічного директора Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, голови Міжнародної асоціації україністів та Українського національного комітету істориків, академіка НАН України та закордонного члена Польської академії наук, дійсного члена Польської академії знань Ярослава Дмитровича Ісаєвича (07.03.1936–24.06.2010).

В актовій залі Львівської мерії учасників конференції від імені співорганізаторів привітали заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко, директор Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України доктор історичних наук, професор Микола Литвин, заступник голови Наукового товариства імені Шевченка доктор історичних наук, професор Степан Гелей, декан історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка кандидат історичних наук, професор Роман Шуст.

На пленарному засіданні «Витоки історії Львова: факти і міфи» учасники наукового зібрання мали нагоду заслухати доповіді відомих істориків-львовознавців Леонтія Войтовича («Старі і нові стереотипи ранньої історії Львова і довгі спроби їх подолання»), Володимира Александровича («Львівська школа українського пізньосередньовічного релігійного малярства»), Pомана Голика («Дуже міфічне місто: обpаз Львова під масками істоpії, літеpатуpи, культуpи»).

Під час зібрання працювали чотири тематичні секції: «Львів: музейно-культурний простір», «Історико-археологічний аспект середньовічного Львова: традиційні погляди і новітнє бачення», «Мовно-культурні світи Львова», «Львів і львів’яни: історія – культура – ідентичність», участь у роботі яких взяли провідні та молоді науковці зі Львова, Києва, Івано-Франківська, Ряшева (Республіка Польща).

 

За інформацією Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України

та матеріалами Прес-служби НАН України

Про вибори в Національній академії наук України

На початку березня ц. р. відбулася сесія Загальних зборів НАН України, під час якої було обрано нових членів Академії. Вибори до Академії завжди викликають значний інтерес наукової громадськості та привертають пильну увагу засобів масової комунікації. Адже вибори є своєрідним барометром, який показує, куди рухається НАН України, як відбувається оновлення її складу, чи можуть нові члени Академії надати її діяльності більшого динамізму, піднести роль Академії в житті держави і суспільства.

Не стали винятком і минулі вибори, які викликали неабиякий громадський резонанс. Свідченням цього є публікації, заяви та коментарі у друкованих і електронних засобах масової інформації, соціальних мережах. На жаль, трапляються при цьому і поверхові міркування, необґрунтовані, а подекуди й упереджені твердження щодо як самої процедури, так і результатів виборів, що вимагає певних роз’яснень широкому загалу громадськості принципових питань і окремих особливостей обрання до Академії нових дійсних членів і членів-кореспондентів.

Слід, насамперед, зазначити, що оновлення персонального складу Академії має на меті не тільки відзначення особистого наукового здобутку того чи іншого вченого, а й поліпшення таким шляхом кадрового забезпечення провідних наукових шкіл, досліджень на актуальних, в тому числі нових, наукових напрямах і практичного використання наукових результатів.

Саме це обумовлює формування переліку спеціальностей, за якими оголошуються вакансії, зміни цього переліку від виборів до виборів, наявність в ньому конкретизованих, або, так би мовити, «вузьких» спеціальностей. Наприклад, для цьогорічних виборів по Відділенню фізики і астрономії було оголошено вакансії членів-кореспондентів за спеціальностями «експериментальна фізика біосистем» і «фізика поверхневих явищ», по Відділенню фізико-технічних проблем енергетики — «екологія енергетики». По Відділенню біохімії, фізіології і молекулярної біології вакансії дійсних членів було відкрито не тільки за спеціальністю «біохімія», яка охоплює цілу галузь науки, а й за спеціальністю «біохімія рецепторів», вкрай актуальним і перспективним науковим напрямом. Те саме стосується й спеціальності «економічна безпека», за якою обирався новий академік по Відділенню економіки. І, безумовно, було б дивним відкривати вакансії за такими спеціальностями, якби за кожною з них не стояли конкретні та вже широко відомі вчені не лише з наукових установ Національної академії наук, а й з інших наукових організацій та вищих навчальних закладів України.

До цього слід додати й те, що на попередніх виборах, що відбулися в 2015 році, відділення наук та Президія Академії врахували першорядне значення розвитку досліджень і розробок, спрямованих на зміцнення обороноздатності держави — було оголошено вакансії за такими спеціальностями, як «механіка ракетно-космічних систем», «лазерне приладобудування, системи керування», «хімія високоенергетичних речовин» тощо.

І в результаті персональний склад Академії поповнився гідними представниками оборонно-промислового комплексу.

Немає нічого дивного й у тому, що серед обраних до Академії є директори наукових установ НАН України. Адже від самого початку існування Академії її інститути завжди очолювали насамперед визнані наукові лідери. І наші сучасники — керівники наукових установ є такими ж вченими, як інші кандидати для обрання членами Академії, а не суто адміністраторами або менеджерами. Більш того, вони продовжують очолювати актуальні наукові напрями, і саме як науковці найвищої кваліфікації, які можуть при цьому ще й організовувати роботу установ, вони отримують підтримку колективів при обранні директора. Не можна й казати про якесь їх переважання серед новообраних членів Академії. Так, з 88 вчених, обраних у березні цього року членами Академії, лише 22 є директорами наукових установ Академії, 9 з них було обрано академіками, 13 — членами-кореспондентами. Водночас серед тих, кого не було обрано з числа висунутих кандидатів, 20 — директори наукових установ НАН України.

Що стосується географічного розподілу новообраних членів Академії, то з 21 обраного академіка 17, а з 67 обраних членів-кореспондентів 45 працюють в Києві. Таким чином, у Києві працює 70,5%, у регіональних наукових центрах — 29,5% всіх новообраних членів Академії. На виборах 2015 року ці показники становили відповідно 71,4 і 28,6%.

Отже, ці цифри в цілому лише віддзеркалюють той статистичний факт, що майже 70 відсотків вітчизняного наукового потенціалу зосереджено в столиці.

Серед нових членів Академії представництво має й освітянський сектор: два академіки (президент навчально-наукової установи та завідувач кафедри ВНЗ), 8 членів-кореспондентів (два — ректори, один — проректор ВНЗ, п’ять — завідувачів кафедр, професори ВНЗ). Це сприятиме процесам інтеграції науки та освіти, посиленню зв’язків Академії з вищою школою.

Відбулося й омолодження персонального складу Академії. Якщо напередодні виборів середній вік академіків становив 77,3 року, а членів-кореспондентів — 71 рік, то середній вік новообраних академіків становить 65,1 року, тобто на 12 років менше, а членів-кореспондентів — 63,3 року, на 7,7 року менше. До речі, серед новообраних членів-кореспондентів 5 вчених свого часу, у період з 1994-го до 2010 рік, були стипендіатами Президента України для молодих учених за вагомі наукові здобутки.

І, нарешті, щодо самої процедури виборів, голосування та підрахунку голосів.

Є цілком зрозумілим і прийнятним, що окремі вчені або групи вчених — членів Академії, надаючи перевагу тому чи іншому кандидату, підтримують його  та агітують за нього. Так само вони можуть відкрито виступати проти якоїсь кандидатури. І це відбувається навіть безпосередньо під час виборів, коли Загальні збори відділень іноді голосують по окремих вакансіях у декілька турів. Голосування відбувається таємно, і його результати не залежать і не можуть залежати лише від кількості наукових праць того чи іншого кандидата, цитованості його статей, підтримки його кандидатури вітчизняними і зарубіжними вченими тощо. Все це може лише враховуватися кожним із голосуючих на його власний розсуд.

Підрахунок голосів є справою дуже відповідальною. Від його точності залежить доля кандидатів: оберуть чи не оберуть? Тому підрахунок голосів на Загальних зборах Академії здійснюється лічильною комісією, до складу якої кожне відділення НАН України делегує свого представника. Питання про делегатів вирішується у демократичний спосіб, на Загальних зборах відділень, що передують Загальним зборам Академії. Лічильна комісія намагається якомога ретельніше опрацювати бюлетені, щоб не було жодних помилок — якщо виникають якісь сумніви, бюлетені перераховують декілька разів. Звичайно, при цьому процес підрахунку може затягнутися (адже, скажімо, на останніх виборах необхідно було підрахувати, а потім перевірити правильність підрахунку 23 972 голосів), але не з метою якихось маніпуляцій і сторонніх впливів, а лише для того, щоб лічильна комісія, всі її члени були стовідсотково впевнені у точності проведеного підрахунку.

Підсумовуючи, слід підкреслити, що, відповідно до усталених академічних традицій, вибори до персонального складу Національної академії наук пройшли в обстановці демократизму і відкритої конкуренції вчених, іноді за протистояння по окремих кандидатурах прихильників різних наукових шкіл, але без тих сумнозвісних технологій, які подекуди мають місце у сфері політичного життя. Кандидатури претендентів до складу Академії пройшли ґрунтовне обговорення на Загальних зборах відділень та Академії, що дало змогу членам НАН України скласти об’єктивне уявлення про наукові здобутки кандидатів. Тому, оцінюючи результати виборів загалом, зазначимо, що до складу Академії в рік її столітнього ювілею обрано справді гідних учених. Це переконливо свідчить про те, що у складних умовах сьогодення авторитет Національної академії наук України в суспільстві залишається високим і відповідає її статусу найвищої наукової установи держави.

 

В’ячеслав БОГДАНОВ,

головний учений секретар НАН України,

академік НАН України.

 

Джерело:

Газета Верховної Ради України “Голос України”, №58 (6813), 28 березня 2018 року

http://www.golos.com.ua/article/301244

<< Назад ... 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 ... 50 ... 52 ... 54 ... 56 ... 58 ... 60 ... 62 ... 64 ... 66 ... 68 ... 70 ... 72 ... 74 ... 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... 100 ... 102 ... 104 ... 106 Вперед >>