ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





 

Дорогий Борисе Євгеновичу!

Ми, члени Президії НАН України, Ваші колеги та однодумці, з почуттям безмежної поваги і щирої вдячності вітаємо Вас із 55-річчям від дня обрання на посаду президента Національної академії наук України.

Незмінно очолюючи Національну академію наук України з лютого 1962 року, Ви докладали та продовжуєте докладати титанічних зусиль для розвитку фундаментальних досліджень та створення на основі їх результатів нових технологій світового рівня.

Під Вашим мудрим керівництвом Академія не тільки зросла у загальновизнаний науковий центр, широко відомий міжнародному науковому загалу та світовій громадськості, а й перетворилася на могутній інтелектуальний осередок, який є справжнім національним надбанням.

В Інституті електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України Ви блискуче продовжили справу свого видатного батька – академіка Є.О. Патона. Ваш внесок у науково-технічний прогрес, Борисе Євгеновичу, є неоціненним для нашої держави та її історичного поступу. Створення теоретичних засад автоматичного і напівавтоматичного зварювання під флюсом, вирішення проблем керування зварювальними процесами, створення автоматів для зварювання і зварювальних джерел живлення, розроблення принципово нового способу зварювання – електрошлакового зварювання та багато іншого дали змогу здійснити прорив у цілій низці галузей промисловості. А розроблена Вами технологія високочастотного зварювання живих тканин широко й успішно використовується у світовій хірургічній практиці.

Ваші незрівнянні здібності організатора науки, неперевершений талант мудрого керівника, державницька позиція забезпечують активну мобілізацію зусиль Академії, всіх її установ і науковців на вирішення ключових виробничих, екологічних, соціогуманітарних проблем України. Вся Ваша невтомна діяльність підпорядкована єдиній меті – подальшому прогресу науки в інтересах держави і суспільства. Вам притаманне гостре відчуття нових тенденцій у найширшій панорамі сучасного наукового знання. Ви неперевершено вмієте акцентувати увагу на найважливіших аспектах наукового пошуку, виокремлюючи саме ті напрями, які можуть привести до нових відкриттів і практичних звершень.

Для Вас, Борисе Євгеновичу, не існує дрібниць. Ви винятково ретельно й уважно розглядаєте усі питання, що стосуються життя Академії, вимагаєте чітких, конкретних планів і дій з вирішення проблем, що виникають. Так було завжди, а особливо – в драматичний час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Для Вас і багатьох учених Академії він став моментом істини, коли «не в штабах, а в окопах» Ви вели невтомну боротьбу з надзвичайним лихом.

Нині вітчизняна наука переживає непрості часи. Економічні й політичні кризи, фінансові негаразди стояли і продовжують стояти на заваді її повноцінному розвитку. Виключно завдяки Вашому величезному авторитету державного діяча й керманича науки, Вашій непохитній відданості справі, постійній наполегливій праці наша Академія витримує всі випробування і залишається форпостом прогресу науки в інтересах України.

Робота та спілкування з Вами завжди дарують приємний настрій духовного піднесення. Незмінно привітні й уважні, відверті й прямі, Ви розвіюєте сумніви, даєте корисні поради та пропонуєте слушні рішення. Ми захоплюємося Вашою енергійністю, вимогливістю, глибоким почуттям відповідальності, всім тим, що покладено в основу створеної Вами великої школи науково-організаційної роботи. Ми пишаємося, що є Вашими сучасниками і живемо, без перебільшення, в епоху Патона.

Зичимо Вам, наш дорогий Борисе Євгеновичу, доброго здоров’я, щастя та невичерпних життєвих сил в ім’я науки та України.

На Вченій раді були розглянуті такі питання:

1. Звіт виконання проектів співпраці з Одеським Авіаційним заводом:

а) Розроблення комплекту перетворювачів для діагностування вузлів та деталей літальних апаратів вихрострумовими дефектоскопами типу Eddycon у складі лабораторії технічного діагностування авіаційної техніки

(шифр: Діагностування-ВСП) (В.М. Учанін);

б) Розроблення варіанту виконання вібродіагностичної багатоканальної системи ВЕКТОР для діагностування авіаційних двигунів

(шифр: Діагностування-Вектор) (Р.М Юзефович);

в) Розроблення варіанту виконання портативної восьмиканальної акустико-емісійної системи SKOP-8M для діагностування авіаційної техніки

(шифр: Діагностування-SKOP) (Д.В. Рудавський).

З зауваженнями виступили В.Р.Скальський та Д.Г.Досин.

2. Було підтримано висунення роботи „Матеріали і технології конструкцій сучасної авіаційної техніки” у складі авторського колективу О.П. Осташа, В.М. Федірка, В.М. Учаніна, О.А.Коцюби, О.Ю. Нечипоренко, Т.М. Лабур, О.Г. Гребенікова, А.С. Бичкова на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2017 р.

Доповідач З.Т. Назарчук

3. Було проголосовано підтримати включення пров.н.с. відділу діагностики корозійно-водневої деградації матеріалів ФМІ О.З. Студент на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2017 р. у складі колективу роботи

„Забезпечення роботоздатності довгомірних промислових об’єктів за тривалої дії експлуатаційних середовищ”, висунутою Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя.

Доповідач З.Т. Назарчук

4. На посаду завідувача відділу теоретичних основ механіки руйнування (№4) підтримано Силованюка Віктора Петровича

Доповідач В.Р.Скальський

5. На посаді молодшого наукового співробітника у відділі фізико-хімічних методів протикорозійного захисту металів (№11) затверджено Войтовича Андрія Андрійовича

Доповідач В.Р.Скальський

6. Заступником директора з наукової роботи інституту обрано Досина Дмитра Григоровича.

Доповідач З.Т. Назарчук

7. У рамках проведення Всеукраїнського фестивалю науки 17-20 травня 2017 р. планується провести низку заходів:

  1. День Відкритих дверей
  2. Наукові семінари з презентаціями
  3. Виставка монографій працівників ФМІ НАНУ
  4. Презентація книжки В.В. Панасюка
  5. Виїзна сесія для Малої Академії Наук

Доповідач В.В. Корній

Наукове Товариство імені Т. Шевченка (НТШ) було реорганізоване з Літературного товариства імені Т. Шевченка на його загальних зборах з прийняттям нового статуту 13 березня 1892 року (125 років назад).

(Літературне товариство імені Т. Шевченка було створене 23 грудня 1873 року у Львові з ініціативи О. Кониського, Д. Пильчикова за фінансового сприяння Єлизавети Милорадович-Скоропадської (статутними членами-засновниками були галичани: Ю. Романчук, Омелян і Олександр Огоновські, К. Сушкевич, С. Качала, Л. Лукашевич, Т. Барановський). Першим головою Товариства було обрано Корнила Сушкевича.

Ім’я Тараса Шевченка Літературне товариство обрало з ціллю сповідувати Шевченкові ідеї служіння Україні, завдання – заснувати власну друкарню і видавати книжки українською мовою.)

На фотографії 1898р. є діячі НТШ та інша інтелегенція:

Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Панківський.

Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий.

Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

О. Барвінський за підтримки О. Кониського та В. Антоновича у 1890 р. стали головними ініціаторами реорганізаціїї Літературного товариства у наукову інституцію, що в майбутньому виконувала б функції Академії наук.

Першим головою реорганізованого НТШ став Ю. Целевич (1892), однак його майже зразу замінив О. Барвінський (1893-1897). Від 1892 року почали друкуватись «Записки НТШ».

Структуру НТШ визначали три створені секції:

  1. Історично-філософська (першим директором був А. Вахнянин, згодом М. Грушевський).
  2. Філологічна (директор – Омелян Огоновський (1892-1894), І. Верхратський, згодом І. Франко).
  3. Математично-природничо-лікарська (до складу секції входили видатні математики В. Левицький, М. Зарицький; природодослідник І. Раковський; електротехнік І. Пулюй; біохімік і парламентський діяч І. Горбачевський; лікарі Є. Озаркевич, Тит-Євген Бурачинський).

Світовий рівень діяльності НТШ підтверджує участь його делегатів у міжнародних конференціях (Прага, Париж, Варна, Софія, Санкт-Петербург), а також велика кількість іноземних дійсних членів НТШ. Серед них Альберт Ейнштейн, Олександр Брюкнер, Ян Бодуен де Куртене, Давид Гільберт, Альфред Єнсен, Раймунд Кайндль, Фелікс Кляйн, Андре Мазон, Томаш Масарик, Любор Нідерле, Макс Планк, Олексій Шахматов, Ватрослав Ягич та ін.

Особливі наукові та організаційні зрушення у діяльності Товариства були здійснені під головуванням Михайла Грушевського, який прибув до Львова у 1894 році та зайняв посаду завідувача кафедри історії у Львівському університеті, згодом став членом НТШ. У 1895 році Грушевський стає редактором «Записок НТШ», створює Археографічну комісію. У 1897 році Грушевського обрано головою Наукового Товариства ім. Шевченка, а також головою Історично-філософської секції НТШ.

Інтелектуально-організаційне осердя НТШ створювала «золота трійця» в особі М. Грушевського (голова Товариства, історик), І. Франка (голова Філологічної секції) та В. Гнатюка (науковий секретар, наукові зацікавлення — фольклор і етнографія).

У цей період з'явився ряд фундаментальних збірок та монографій, пов'язаних зі студіями української історії, словесності та етнографії (зокрема багатотомна «Історія України-Руси» Михайла Грушевського). Серед численних монографічних студій діячів Товариства, що були опубліковані вперше в збірках НТШ, слід назвати серію праць Івана Франка, Володимира Гнатюка, п'ятитомник В. Шухевича «Гуцульщина».

Значно розширена інфраструктура Товариства під керівництвом Грушевського. У 1898р. Товариство купує будівлю у Львові на теп. вул. Винниченка, 26, де розбудовує друкарню та палітурню, у яких починають друкувати підручники не лише для українських ґімназій, але й для початкових шкіл.

В кінці ХІХ — першій половині XX ст. НТШ стало рушійною силою формування та розвитку української науки, своєрідною академією наук.

Метою Товариства Шевченка було створення національної академії наук у межах Австро-Угорщини за прикладом Південнослов'янської академії наук та мистецтв у Хорватії (1867) та Краківської (1871) і Чешської (1889) академій наук, що постали із аналогічних національних наукових товариств.

Лише заперечення австрійської влади завадили НТШ отримати статус самостійної Академії 1898 року.

У 1905р. за кошти киянина Є. Чикаленка та деяких дрібніших пожертв НТШ будує у Львові під Цитадельною горою на перетині суч. вул. Драгоманова та Коцюбинського Академічний дім у стилі гуцульської сецесії (арх. Т. Обмінський та Ф. Левицький). Будівля призначалася для проживання українських професорів, вчених та студентів, що приїжджали до міста на роботу чи навчання.

У 1912р. на кошти В. Симиренка та австрійського уряду НТШ купує ще одну будівлю на суч. вул. Винниченка (у Львові), сусідню до попередньої, де відкриває бібліотеку та музей.

Революція 1905—1907 років дозволила українським науковим колам активізувати свою діяльність.

В цей же час йшла боротьба за визнання за українською мовою права на існування як мови освіти та науки. 18 лютого 1905 року на засіданні Загальних зборів Петербурзької АН була схвалена доповідь Шахматова з вимогою до російської влади від імені Академії наук надати українському народові право «говорити публічно і друкуватися рідною мовою».

Петербурзька академія,— поруч із Львовом, Києвом, Харковом,— стає одним із провідних українознавчих центрів.

З ініціативи Михайла Грушевського і під його головуванням за зразком НТШ у Львові створюється Українське наукове товариство (УНТ) у Києві у 1907 році. УНТ мало історичну, філологічну, природничо-технічну, медичну і статистичну секції. У ньому співпрацювали всі українські вчені з Наддніпрянщини і деякі з Галичини. Грушевський очолював два товариства, постійно перебуваючи, то у Києві, то у Львові.

Під час Першої світової війни в часи нетривалої російської окупації Львова (1914-1915) Товариство Шевченка було закрите, знищені його колекції та друкарня, сильно пограбовано музей. Арештовано М. Грушевського, який до Львова та до діяльності в НТШ більше не повернувся. Також під час війни померли видатні діячі Товариства: І. Франко, В. Шухевич, В. Охримович, ін. Фактично діяльність Товариства в роки війни призупинилася.

У березні 1917 року формується Українська Центральна Рада (УЦР), яка заочно обирає М. Грушевського головою. На Київському кооперативному з'їзді Грушевський виступає з вимогою національно-територіальної автономії України у Федеративній Російській республіці, вважаючи це найближчим шляхом до самостійності України. Але збройний переворот більшовиків 7 листопада 1917р. у Петрограді й невизнання ними УЦР поклали край сподіванням Грушевського про перетворення Росії на федеративну республіку. 20 листопада УЦР проголосила створення Української народної республіки (УНР). 22 січня 1918р. УЦР проголосила УНР самостійною і суверенною державою українського народу. 10 лютого Грушевський прибув до Житомира, де добився ратифікації мирного договору з Німеччиною та надання УНР військової допомоги. 25 лютого в Коростені гербом УНР був затверджений Тризуб.

Але 29 квітня 1918р. в Києві відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського.

Від березня 1917 року Українським науковим товариством робляться спроби створити Українську Академію наук, але реальна робота розгорнулася лише за Гетьманату П. Скоропадського. Була створена спеціальна комісія (за пропозицією міністра освіти та мистецтва М. Василенка), яка від 9 липня до 17 вересня 1918р. виробила законопроект про заснування Української Академії Наук, затверджений гетьманом Павлом Скоропадським 14 листопада 1918р. Згодом відбулось її відкриття.

Кадровою основою Української Академії Наук стали більшість дійсних членів Наукового товариства імені Тараса Шевченка.

Українську Академію Наук проголосили самоврядною установою. Її мало очолювати Спільне зібрання всіх дійсних членів Академії, яке обирало Голову-президента Академії та Неодмінного секретаря. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН. Її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені  Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН.

З захопленням влади Директорією на чолі з Володимиром Винниченком існувала загроза ліквідації Української Академії Наук як «витвору гетьманату», але це викликало протест.

Після створення Української академії наук діяльність Українського наукового товариства зменшилася, а з 1921р. воно увійшло до складу Української АН і його секції стали секціями відповідних відділів ВУАН.

Натомість Наукове товариство ім. Т. Шевченка продовжувало існувати самостійно.

У 1920-30-х роках НТШ зазнає переслідувань від польської влади.

У 1919 році Наукове Товариство ім. Шевченка відкриває Таємний український університет та Таємну Політехніку, причиною цьому стало закриття польською владою українських кафедр у Львівському університеті та заборона вступати до університету абітурієнтам української національності. Ректором Таємного університету став тодішній голова НТШ В. Щурат. Рівень викладання в університеті був досить високим, про що свідчить той факт, що дипломи, видані Таємним університетом, визнавались деякими іншими європейськими університетами. Обидві установи проіснували до 1925 року, поки їх не розігнала польська поліція.

Товариство взаємодіяло із закордонними українськими установами, зокрема з Українським вільним університетом у Празі та Всеукраїнською Академією Наук у Києві. У 1927 році у Харкові на спільній науковій конференції представники філологічних секцій НТШ та ВУАН затвердили перший єдиний український правопис (згодом т. зв. «харківський правопис»  або скрипниківка). У 1933 році більшовицька влада заборонила на території УРСР використання «скрипниківки» як націоналістичного правопису. Цей правопис використовується лише в діаспорі.

Наслідком спільної праці подвижників НТШ стала перша «Українська Загальна Енциклопедія» під редакцією І. Раковського, «Велика історія України» та «Історія Українського Війська» видавництва І. Тиктора. У 1937р. серед численних праць Географічної комісії НТШ вийшов «Атлас України та суміжних країн» під редакцією Володимира Кубійовича.

Захопивши Волинь і Галичину у 1939 році, радянська влада ліквідувала Наукове Товариство ім. Шевченка. Товариство було розгромлене, його музеї та колекції розчленовані між різними установами, окремі діячі репресовані та навіть фізично знищені (Р.Зубик, К. Студинський, П. Франко, В. Старосольський).

Загальний видавничий доробок НТШ станом на вересень 1939 становив майже 1200 томів збірок, монографій, часописів тощо. Про науковий рівень праць НТШ як академічного центру української славістики засвідчував широкий обмін виданнями з науковими установами і бібліотеками на усіх п'яти континентах. Так наприклад у 1909р. такий обмін був здійснений з 244 установами в 28 країнах світу (зокрема з 22 центрами в США).

Єдиною у своєму роді світовою скарбницею української культури стала бібліотека НТШ. Станом на 1939р. вона налічувала 350 тис. одиниць (книг, часописів, стародруків, рукописів — в тому числі унікальних збірок української періодики XIXст.). На цей час в складі НТШ сформовано п'ять паритетних музейних збірок (археологічна, етнографічна, мистецька, природнича, також окремо музей воєнно-історичних пам'яток).

Якщо подивитися на здобутки НТШ узагальнено, то насамперед треба ствердити, що Товариство, численні покоління його діячів, у своїх працях розбудували систему українознавчих знань у сфері історії, мови, літературознавства, етнографії, фольклористики, географії, антропології та інших дисциплін, зафіксували й науково опрацювали безцінну багатовікову спадщину українського народу в контексті плюралістичного слов'янознавства як проблеми окремого народу. Ще у 80-х роках XX століття Омелян Огоновський, а далі й Степан Смаль-Стоцький, у мовознавчих працях Товариства науково довели самодостатність української мови в середовищі рівноправних слов'янських мов та безпідставність тверджень імперських мовознавців про діалектний рівень нашої мови. Михайло Грушевський, довголітній голова НТШ, у своїх історичних студіях, зокрема, у руській історії, науково обгрунтував український історичний процес, його пряму спадковість від Київської княжої держави. Ці праці були об'єктом шаленої нагінки і спротиву, як зі сторони імперських російських істориків, так і пізніше з боку більшовиків, що з позицій імперського екстремізму, замаскованого під радянську інтернаціональну ідеологію, відмовляли українцям у праві на власний національний і державний розвиток. Унаслідок титанічної праці в НТШ великої когорти етнографів, фольклористів та географів (В. Гнатюк, Ф. Колесса, Ф. Вовк, С. Рудницький, В. Кубійович та інші) була показана етнічна соборність українських земель, яка витримала випробування століть, незважаючи на нашу хронічну бездержавність та вікове розчленування українських земель під різними окупаціями; були встановлені і демографічно описані етнічні обшири українських земель.

НТШ ще з кінця XIX століття послідовно впроваджувало українську мову в наукові праці не тільки з питань українознавства, а й природничих наук, було промотором формування наукової термінології та української наукової мови. Вчені НТШ здійснили особливий внесок у вироблення єдиних правописних норм української мови. НТШ співавтор першого загальноукраїнського правопису. Діяльність Товариства з перших років праці мала чітко окреслене націотворче та націозахисне спрямування.

В час, коли більшовицьке правління над Східною Україною увійшло в стадію сталінської диктатури, НТШ у Львові залишалося єдиною загальноукраїнською академічною науковою установою, що представляло вільну наукову думку на українських землях, а також протидіяло процесам політичного та культурологічного етноциду в УРСР. Зібрані під егідою НТШ фонди стародруків, рукописів, часописів, книг, колекції українських старожитностей та фольклорної спадщини становлять золотий фонд україніки, мають особливий пріоритетний характер, оскільки є в переважній більшості хронологічно першими національними збірками, їх унікальність та загальнонаціональне значення зумовлене ще й тим, що подібні збірки були відсутні на Сході України, або були знищені войовничим російським більшовизмом і внаслідок воєнного лихоліття упродовж 30 і 40-их років XXст.

Досвід більшовицьких репресій 30-40-их років проти національно орієнтованої інтелігенції спонукав багатьох членів НТШ емігрувати в кінці Другої світової війни. Переважна їх більшість опинилась на Заході в таборах переміщених осіб. 30 червня 1947р в Західній Німеччині у м. Берхтесґадені відбулися загальні збори членів НТШ в еміграції під головуванням В. Кубійовича та І. Раковського, на яких прийнято рішення про відновлення діяльності Товариства. Згодом були створені центри НТШ у Канаді, Австралії та США (Shevchenko Scientific Society).

Наймасштабнішою слід визнати діаспорну діяльність Товариства у США з головним центром у Нью-Йорку. Утворені осередки НТШ в Чикаго, Філадельфії, Вашингтоні, Детройті, Клівленді, Пітсбургу. Самовіддано працювали в системі Товариства М. Чубатий, Р. Смаль-Стоцький, М. Стахів, Г. Лужницький, В. Лев, О. Андрушків, Р. Осінчук, Я. Падох, В. Ленцик, Л. Рудницький та інші. На даний час НТШ-А (голова Л. Онишкевич) системно здійснює акції, пов'язані з підтримкою в Україні стратегічних видавничих проектів в сфері об'єктивного українознавства.

Центром Наукового товариства ім. Шевченка в Канаді (НТШ-К) є Торонто. З часу свого заснування (1949) НТШ-К веде суттєву конференційну діяльність. В когорті діячів НТШ-К післявоєнного періоду Є. Вертипорох, Я. Пастернак, Я. Рудницький, Б. Стебельський, В. Мацьків та десятки молодих вчених. Товариство має територіальні осередки НТШ в Едмонтоні, Оттаві, Монтреалі.

Упродовж чотирьох десятиліть організаційну та суспільну діяльність проводив ще один діаспорний центр НТШ на Австралійському континенті, де діяли осередки в Сіднеї, Мельбурні, Канберрі та Аделаїді.

З 1955р. діяльність діаспорних центрів НТШ координувалася Головною Радою НТШ, яка після приєднання до її діяльності головної краєвої структури Товариства в Україні перейменована у Світову Раду Наукових товариств ім. Шевченка. Її Генеральний секретаріат статутно перенесений назавжди в Україну.

В період так зв. перебудови і з наближенням розвалу СРСР вчені Львова — 21 жовтня 1989р. відновили діяльність НТШ в Україні, як суспільного сектора української науки.

Першим головою відновленого НТШ став Олег Миколайович Романів (21.03.1928-03.11.2005) — професор, член-кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, відомий український учений у галузі механіки матеріалів, організатор науки, який з 1956р. працював у Фізико-механічному інституті ім. Г.В. Карпенка, ініціатор відродження і довголітній Голова Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) в Україні, Генеральний Секретар Світової Ради НТШ.

Голови Літературного товариства ім. Т. Шевченка: Корнило Сушкевич (1873-1885), Сидір Громницький (1885-1887, 1889-1891), Дем’ян Гладилович (1887-1889, 1891-1892).

Голови Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові: Юліан Целевич (1892-1893), Олександр Барвінський (1893-1897), Михайло Грушевський (1897-1913), Степан Томашівський (1913-1918), Василь Щурат (1919-1923), Кирило Студинський (1923-1932), Володимир Левицький (1932-1935), Іван Раковський (1935-1940), Олег Романів (1989-2005), Олег Купчинський (2005-2014), Роман Кушнір (від 2014).

Теперішнім головою НТШ є Роман Михайлович Кушнір (1954р.н.) – чл.-кор. НАН України, професор, доктор ф.-м. наук, директор Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України, який у 1998 році став дійсним членом НТШ, а у 2014 році його обрано головою НТШ.

Упродовж років нової Української незалежності НТШ перетворилося в загальноукраїнську суспільну академію з центром у Львові. Діяльність Товариства охоплює 6 наукових секцій та 35 комісій, Донецьке відділення НТШ, а також 15 територіальних осередків, переважно в обласних центрах України.

Крім українознавчих конференцій, проведено ряд форумів у різних ділянках природничих наук, зокрема з фізики, комп'ютерних наук, екології, матеріалознавства тощо.

У видавничому доробку відродженого Товариства за роки незалежності більш як 500 власних видань і ще понад 300 — у співпраці з іншими установами України та діаспори. Одним зі знакових проектів: Енциклопедія «Наукове товариство ім. Шевченка».

Львівський центр НТШ має істотні здобутки у відбудові своєї матеріальної й виробничої бази.

На жаль, уся цілеспрямована державотворча наукова діяльність Товариства здійснюється без жодної державної бюджетної підтримки, виключно за рахунок патріотичних спонсорів та діяльності виробничих підрозділів ДВЦ НТШ.

Проте і сьогодні НТШ — це основана на власній методології громадська академія наук з розгалуженою системою освячених більш як віковою традицією наукових видань з проблем гуманітарних та природничих наук та штатною інфраструктурою для забезпечення творчого процесу (бібліотека, архіви, конференцзали, комп'ютерний осередок, друкарня, книгарня, оргтехніка).

Діяльність Товариства спрямована на збереження історичної пам'яті та етнокультурних вартостей українства, проведення досліджень української мови, літератури, інших культурних надбань українського народу, розбудову широкого спектра суспільних наук.

Наукові товариства ім. Шевченка поза Україною стають зв'язковими, зацікавленими проблемами нової європейської держави України, її історією, культурою, економікою, політикою. Організаційний зв'язок НТШ в Україні та діаспорі — запорука спільної успішної дії та впливу на розвиток і процвітання світового українства.

 

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 ... 50 ... 52 ... 54 ... 56 ... 58 ... 60 ... 62 ... 64 ... 66 ... 68 ... 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... 100 ... Вперед >>