ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





 

День пам‘яті жертв геноциду кримськотатарського народу

18 травня 2017р. відзначався День пам‘яті жертв геноциду кримськотатарського народу, встановлений Верховною Радою України у 2015 році. Саме цього дня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар.

Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою лише особисті речі, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Однак насправді ж вдавалося зібрати у середньому 20–30 кг речей та продуктів, більша частина майна конфісковувалася.

Загалом під час головної хвилі депортації (18–20 травня) до Середньої Азії, головним чином в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан та Росію, було виселено 180 014 осіб. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення Другої світової війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 000 кримських татар, серед яких половина — це діти до 18 років.

Лише з 1968 року розпочався процес організованої репатріації кримських татар до Криму. У кінці 1960-х — на початку 1970-х років цим шляхом повернулися додому понад 200 родин, ще стільки прибули самостійно.

 

День пам’яті жертв політичних репресій

Раніше День пам’яті жертв політичних репресій поєднувався з Днем пам’яті жертв голодомору.

Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року Дні пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій розведено у часі. День пам’яті жертв голодоморів залишився щочетвертої суботи листопада, а третя неділя травня встановлена Днем пам’яті жертв політичних репресій.

Відповідно до Указу Президента України від 23 березня 2017 р. №75 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років»,

http://www.president.gov.ua/documents/752017-21514 ,

21 травня 2017 року в Україні відбулися різноманітні заходи з метою гідного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України.

Як відомо 2 червня 1937р. було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якої 5 серпня 1937р. вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масовим репресіям.

Згідно розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей.

Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

У зв’язку з цим президент доручив СБУ і уряду видати книгу, оприлюднити документи і матеріали про масові політичні репресії 1937-1938 років, поширити їх на іноземних мовах за кордоном, а також розпорядився проводити в школах та інших навчальних закладах уроки на цю тему.

 

20 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко під час робочої поїздки до Німеччини відвідав Меморіальний комплекс, який створили на території колишнього концентраційного табору "Заксенгаузен".

Нацистський концтабір Заксенґаузен діяв між 1936 та 1950 роками. З 1936 по 1945рр. діяв як табір, головним чином для політв'язнів Німеччини, а з 1945 до весни 1950 року цю справу продовжив вже сталінський радянський режим як "Спецтабір № 7", головним чином для політв'язнів. За роки існування нацистської Німеччини тут утримували близько 200 тисяч осіб.

Порошенко встановив вінок біля меморіальної дошки у пам'ять про українських в'язнів, які пройшли через цей табір. Зокрема, тут утримувались діячі ОУН Степан Бандера, Андрій Мельник, Олег Ольжич та багато інших відомих історичних постатей.

21 травня 2017р. в Україні відбулося покладання квітів до пам’ятних знаків, жалобні віче та церемонії.

Традиційно, в День пам’яті жертв політичних репресій вищі особи держави покладають квіти до Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» (проспект Броварський у Дніпровському районі м. Києва).

Усі охочі 21 травня змогли ознайомитись із фотодокументальною виставкою «Слово, обірване у Биківні», яка експонувалась при вході у Заповідник. Екскурсійний супровід забезпечувався співробітниками Заповідника.

Биківнянське поховання жертв сталінських репресій належить до найбільших на території України. Таємна спецділянка НКВД УРСР у Биківні почала офіційний відлік своєї діяльності навесні 1937 року. 20 березня 1937 року Президія Київської міської ради ухвалила рішення про відмежування земельної ділянки «для спецпотреб» у 19,20 кварталах Биківнянського лісу. Упродовж 1937-1941 років вантажівки майже щоночі привозили тіла розстріляних у київських в’язницях НКВД для таємного поховання у Биківнянському лісі. У заздалегідь підготовлені ями скидали тіла жертв, які потім присипались вапном та ґрунтом.

Кількість похованих в Биківнянському лісі остаточно не встановлена, на думку істориків, вона може становити від 20 до 100 тисяч осіб (на думку дослідників 30-35 тисяч мешканців Києва і Київської області і 3,5 тис. іноземних громадян). На околиці Києва у Биківнянському лісі знайшли свій останній спочинок письменники Михайло Семенко, Майк Йогансен, Вероніка Черняхівська, художники Михайло Бойчук, Микола Касперович, академіки Федір Козубовський, Петро Супруненко, митрополит УАПЦ Василь Липківський та десятки тисяч інших жертв «Великого терору».

Биківнянська трагедія – історична довідка:

http://ua.bykivnya.org/page/storichniy_oglyad

У Львові в День пам’яті жертв політичних репресій керівництво обласної державної адміністрації,

обласної ради, Львівської міської ради та представники громадськості поклали квіти та лампадки

біля пам’ятника Жертвам комуністичних злочинів (пл. Шашкевича). Духовенство провело екуменічну панахиду, після чого відбулось громадське віче. 

Згодом усі учасники заходу перейшли до Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

Від учнівського парламенту та громадськості до хреста на території Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» поклали квіти та лампадки.

Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих поклало квіти до приміщення колишньої тюрми (вул. Судова,7) та колишньої тюрми Бригідки (приміщення Львівського СІЗО, вул. Городоцька, 20).

Також відбулося покладання квітів до Стіни пам'яті та скорботи (вул. Замарстинівська, 9) Львівським Крайовим Братством ветеранів національно-визвольної боротьби.

До Меморіалу жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні на полі поховань № 55 Янівського кладовища Львівською обласною організацією Всеукраїнської Ліги українських жінок також було проведено чин покладання квітів.

До поховань жертв терору НКВД у 1941 році на полі № 82 Личаківського кладовища квіти поклали представники Львівської обласної спілки політичних в`язнів України.

 

Дещо з історії в’язниці «на Лонцького»

Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» — колишня тюрма у Львові, яка використовувалася в 20 столітті як політична в'язниця польською, радянською та нацистською владами. З 2009 року — національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів.

У 1889-1990 роках на перехресті вулиць Леона Сапеги (сьогодні – Степана Бандери) та Коперника за проектом архітектора Ю.К. Яновського була споруджена будівля австро-угорської жандармерії в стилі неоренесансу. Будівля самої в'язниці була зведена під час приналежності міста до Польщі, у 1918-1920 роках.

В тюремному корпусі знаходився Четвертий відділ Головної комендатури державної поліції, до повноважень котрого входила боротьба з «антидержавними» організаціями типу Організації українських націоналістів та Комуністичної партії Західної України. Неофіційно, тюрма спеціалізувалася на політичних в’язнях. У 1935 році в споруду було переведено слідчий відділ поліції, а в'язниця стала використовуватися як слідчий ізолятор. Під час Львівського процесу 1936 року в тюрмі утримувалися Степан Бандера, Ярослав Стецько, Микола Лебідь та інші підсудні.

У 1939-1941 роках під час Першої радянської окупації в приміщенні знаходилася В'язниця №1, розрахована на 1500 осіб, а сусідній головний корпус займало обласне управління НКВС.

Станом на 22 червня 1941 року, коли Німеччина здійснила напад на СРСР, у тюрмах Львівської області було 5 424 в'язні. Вони утримувалися у трьох в'язницях Львова:

№ 1 — на Лонцького,

№ 2 — Замарстинівській,

№ 3 — Бриґідках.

Коли львівські тюрми стали переповнені (наприклад, у тюрмі на Лонцького при ліміті 1 500 осіб перебувало 3 638 в'язнів), частину в'язнів відправили до м. Золочева, де вони утримувалися в місцевому замку.

(Винищення львівських вязнів у червні 1941р.:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Винищення_львівських_в'язнів_у_червні_1941 )

Після нападу Третього Рейху на СРСР в червні 1941 року у тюрмі на Лонцького працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів (згідно зі свідченнями Начальника тюремного відділу НКВС по Львівській області лейтенанта Лермана, 924 особи).

У 1941-1944 роках споруда використовувалася як слідча в'язниця гестапо, тут розміщувалися айнзац-групи СД. Тюремний двір був викладений надгробками зі старого єврейського кладовища. Довгий час в тюрмі утримувався відомий польський вчений Казимир Бартель.

У 1944-1991 роках тут діяв слідчий відділ і слідчий ізолятор НКВС (НКДБ)-МДБ-КДБ СРСР, одночасно – Управління внутрішніх справ Львівського міськвиконкому- Міське Управління ГУМВС України у Львівській області,  МВС України.

Навпроти в'язниці, на площі Шашкевича у 1997 році був зведений Памятник “Жертвам комуністичних злочинів”.

Ініціативу львівської громадськості щодо створення в приміщенні колишньої тюрми «на Лонцького» Меморіалу пам'яті жертв окупаційних режимів підтримали Львівська міська рада, Львіська обласна рада та Служба безпеки України. Координацію робіт зі створення Меморіалу здійснювала Робоча група, до складу якої увійшли представники названих структур, Центру досліджень визвольного руху та відомі громадські діячі.

 

Адреса вязниці-музею «на Лонцького»:

м. Львів, вул. С. Бандери, 1 (вхід з вул. Брюллова)

10:00 - 19:00 (нд. до 17:00)

+38 (032) 247-42-20

www.lonckoho.lviv.ua

Вхід та екскурсія безкоштовні.

 

Вшановуючи пам’ять убитих і закатованих українців – жертв політичного терору радянської влади, бачимо, що в жорна безжальної репресивної машини потрапили сотні тисяч людей. Майже в кожній українській родині можна знайти відбитки тих страшних подій.

 

На жаль,  внаслідок російської збройної агресії проти України (2014-2017рр):

 https://uk.wikipedia.org/wiki/Російська_збройна_агресія_проти_України_(2014—2017) 

українські громадяни сьогодні теж перебувають за ґратами в Російській Федерації за політичними мотивами.

У 1949р. була підписана Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, відповідно до якої військовополонені, які потрапляють до ворога внаслідок бойових дій, мають перебувати у владі ворожого уряду, а не окремих осіб або військових частин, вони потребують гуманного поводження, яке категорично забороняє будь-яку дискримінацію за ознаками раси, національності, віри, статі, політичних поглядів, майнового стану тощо. Після закінчення воєнних дій військовополонені звільняються і репатріюються, за винятком осіб, проти яких було порушено кримінальне переслідування за скоєні злочини.

Станом на 6 травня 2017р., 128 громадян України перебувають в заручниках у бойовиків, ще десятеро ув'язнені в Росії. Про це заявив радник голови СБУ Юрій Тандіт.

Бойовики на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей утримують українських заручників в нелюдських умовах.

Багато українських полонених було закатовано і вбито.

Перший віце-спікер Верховної Ради, представник гуманітарної підгрупи в мінському процесі Ірина Геращенко зауважила, що наразі процес звільнення полонених з окупованих територій залишається складним.

 

Привітання президента Національної академії наук України

академіка НАН України Б.Є. Патона

 з нагоди Дня науки:

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/Science_Day_2017_greeting_from_academician_Borys_Paton.pdf

 

Створення Офісу

оцінювання діяльності наукових установ НАН України:

http://new.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=3155

 

 

Віце-президент Національної академії наук України,

директор Інституту теоретичної фізики

 імені М.М. Боголюбова НАН України

 академік Анатолій Глібович Загородній

розповів

в ефірі чергового випуску програми «Резонансна тема»

 радіостанції «Голос Києва»

 Про історію науково-фестивального руху у світі,

 завдання й цьогорічну програму Всеукраїнського фестивалю науки

 

Гість передачі зауважив, що історія подібних фестивалів у світі бере початок з Великої Британії: близько 175 років тому Британська асоціація наукових досліджень вперше запросила представників зацікавленої громадськості на своє засідання, під час якого за звичаєм обговорювалися останні досягнення науки. Така практика швидко набула популярності, і фестивальний рух покрокував планетою далі. Нині фестивалі науки проводяться багатьма країнами, найактивнішими серед яких є, крім самої Великої Британії, Франція, Італія, Австрія, Китай. Не залишається осторонь і Україна: 2007 року Національна академія наук виступила з ініціативою щодо започаткування аналогічного національного фестивалю, а вже наступного, 2008 року він набув всеукраїнського статусу, закріпленого Указом Президента України (№444 від 16 травня 2008 року: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/444/2008 ).

«Життя нині у всіх напружене і складне. Люди часом не мають можливості докладно познайомитися з тим, що ж відбувається в сучасній науці. Вони послуговуються останніми її досягненнями, але навіть не замислюються над тим, що це – результат копіткої праці дослідників, інженерів, технологів», – зазначив академік А.Г. Загородній і додав, що, зважаючи на такий стан справ, першочерговою і головною метою Фестивалю науки є популяризація сучасних наукових знань і наукового світогляду в українському суспільстві: «Ми прагнемо поінформувати якнайширші верстви населення про досягнення нашої науки, продемонструвати її роль та значення для життя суспільства, а також привернути увагу молодих людей, заохотити їх займатися науковими дослідженнями». Організатори також сподіваються, що проведення Фестивалю сприятиме підвищенню престижу наукової діяльності в нашій країні.

В рамках Фестивалю установи Національної академії наук і національних галузевих академій наук України представляють результати не лише фундаментальних, а й прикладних досліджень – численні інноваційні розробки й технології для потреб різних галузей вітчизняної економіки. Демонстрація новітніх прикладних досягнень має як ознайомчу, просвітницьку мету, так і цілком конкретну практично спрямовану: вчені звертають увагу представників бізнес-кіл на готові до впровадження на виробництвах перспективні розробки, що можуть дати (а чимало з них – уже дають) значний економічний ефект.

Загалом формат Фестивалю дуже цікавий: його цьогорічною програмою передбачено різноманітні заходи – відкриті науково-популярні лекції провідних учених, виставки, круглі столи, дискусії, відвідання дослідницьких лабораторій, де можна на власні очі побачити, чим і в який спосіб займаються науковці. «Дуже важливо, що в заходах Фестивалю активну участь бере молодь – учні Малої академії наук України, студенти, аспіранти, молоді вчені, які також повною мірою усвідомлюють необхідність популяризації науки», – підкреслив гість радіостудії. З року в рік організаторів та учасників Фестивалю неабияк надихає те, що проект отримує в цілому позитивні відгуки – особливою підтримкою та схваленням він незмінно користується у шкільної аудиторії – учнів та вчителів, оскільки значна частина подій його програми відбувається саме в середніх загальноосвітніх навчальних закладах.

А.Г. Загородній також поінформував, що 25 травня 2017 року в столиці відбудеться виставка «Зроблено в Києві», в межах якої свої ефективні науково-технічні розробки представлять і академічні установи. Як зауважив учений, нині діє Угода про співпрацю між Національною академією наук України та Київською міською державною адміністрацією, відповідно до якої науковці виконують низку проектів для потреб міста й містян. Зокрема, дослідники Академії на основі аерокосмічних знімків вивчали зсувні процеси у столиці: за результатами проведених робіт до міської влади подано експертні висновки та пропозиції з поліпшення ситуації в цій сфері. Київські клініки вже давно й активно користуються унікальною оригінальною технологією електричного зварювання м’яких живих тканин і відповідним обладнанням: розробки, створені за цим напрямом науковцями Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України, постійно розширюють сферу свого застосування, знаходячи його, наприклад, у хірургії, онкології, гінекології, офтальмології тощо. Ще одна розробка цього ж інституту – технологія безстикового зварювання залізничних рейок – важлива як на рівні столиці, так і в загальнонаціональному масштабі, оскільки дає потягам змогу пересуватися колією з вищою швидкістю до 150 км/год: довжина такого залізничного полотна (його ще називають «оксамитовим шляхом»), прокладеного територією нашої держави, нині сягає вже 5 тис. км. До надзвичайно важливих наукових результатів, що мають практичну користь передусім для великого міста, належать спеціальні клеї, призначені для герметизації конструкцій тунелів метрополітену шляхом швидкого усування їхніх дефектів, наприклад тріщин. Загальнонаціональне значення мають і роботи, в яких беруть участь науковці Академії і які спрямовані на подовження терміну експлуатації енергоблоків атомних електростанцій, що вже переважно вичерпали свій ресурс. Дослідники, випробувавши механічні властивості зразків-свідків корпусів цих енергоблоків, дійшли висновку про безпечність подальшої експлуатації останніх. У підсумку це щороку заощаджує Україні кілька мільярдів доларів США, які в іншому разі довелося б витратити на будівництво нових потужностей. Біологи Академії постійно працюють над новими високопродуктивними сортами сільськогосподарських культур, у першу чергу, озимої пшениці. Нині майже на третині посівних площ України зростають культури селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, максимально пристосовані саме до наших кліматичних умов.

Ці, а також багато інших розробок представлено на Фестивалі науки.

Як поінформував академік А.Г. Загородній, після урочистого відкриття заходу в Києві – в будівлі вже згадуваного Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона НАН України – учасники Фестивалю традиційно мали змогу послухати лекції двох провідників учених – вітчизняного й зарубіжного. Заступник директора Радіоастрономічного інституту НАН України академік Олександр Олександрович Коноваленко прочитав лекцію «Сучасний Всесвіт очима низькочастотної радіоастрономії в Україні», присвячену дослідженню космічного електромагнітного випромінювання, а запрошений учений – професор Університету міста Пуатьє Абдерраззак Ель Альбані – виступив із лекцією на тему: «Нова глава історії старого життя 2 мільярди років тому», в якій виклав деякі нові цікаві результати, що стосуються проблем виникнення життя на Землі, а саме – появи й еволюції багатоклітинних організмів.

А.Г. Загородній нагадав і про інші цікаві науково-популяризаційні ініціативи, до яких долучаються вчені НАН України, – зокрема, про проект академічної наукової молоді «Дні науки» та громадський проект із проведення інтерактивних експериментів просто неба «Наукові пікніки», – а також розповів про підтримку молодих учених в Академії, наголосивши: «Ми чудово усвідомлюємо, що саме молоді науковці – це майбутнє нашої науки і перед ними мають бути відчинені всі двері».

 

Що хотіли запропонувати на виставці- презентації наукових досягнень НАН України (18-19 травня 2017р.):

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/SCIENCE_FESTIVAL_2017_exposition_more.pdf

Всього експонувалось понад 460 інноваційних науково-технічних розробок.

З їх повним переліком можна ознайомитися за посиланнями:

1. По відділеннях (Розробки ФМІ НАН України – ст. 44-46):

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/SCIENCE_FESTIVAL_2017_exposition_list_departments.pdf

2. По тематиці (Розробки ФМІ НАН України – ст. 102-104):

http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/SCIENCE_FESTIVAL_2017_exposition_list_topics.pdf

 

 

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України

 

 

ЗГАДАЄМО

8 травня 2017р. український народ разом зі світовою спільнотою віддав данину пам’яті всім жертвам Другої світової війни. Цього дня в більшості країн Європи та світу відзначали День пам’яті та примирення, запроваджений резолюцією Генеральної асамблеї ООН.

8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла «Акт про беззастережну капітуляцію» Збройних сил нацистської Німеччини, що стало завершенням військових дій на території Європи.

В Україні пам’ятний день встановлено Указом Президента у 2015 році з метою гідного вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції, висловлення поваги усім борцям проти нацизму та увічнення пам’яті про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності.

Офіційним символом Дня пам’яті та примирення є квітка червоного маку. Хоча традиція використання символу виникла у країнах Західної Європи після Першої світової війни, вона не є чужою для культури України. В українських народних піснях та думах співається про те, що мак квітне там, де пролилася козацька кров.

 

Традиційно в другу неділю травня в Україні відзначалося одне з найголовніших родинних свят — День матері.

День матері святкують у Європі, США, країнах Азії. Велика популярність свята зрозуміла, оскільки споконвіку мати — це найдорожча й найрідніша людина для кожного. В Україні свято встановлено згідно з Указом президента «Про День матері» від 10 травня 1999 року.

Подякуємо Всім Матерям за життя, любов, підтримку й самовідданість!

 

15 травня 2017р. світова спільнота відзначала Міжнародний день сім’ї. Свято встановлене Генеральною асамблеєю ООН у 1993 році з метою об’єднання зусиль різних країн для вирішення проблем з якими щодня стикаються сім’ї, зміцнення зв’язків у родинах.

Відносини у родині формують особистість людини, її ціннісні орієнтири, погляд на життя та світ. Саме у сім’ї маленька дитина вперше дізнається, що таке добро, довіра, взаєморозуміння та повага, вчиться спілкуватися, обмінюватися досвідом та думками.

Протягом усього життя сім’я залишається для людини найміцнішою фортецею, де можна знайти захист та підтримку.

Бажаємо миру та злагоди всім сім’ям!

 

Щороку, в кожен третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки — всеукраїнське свято, покликане зберегти та популяризувати традиції носіння національного одягу в повсякденному житті. Цього дня українців закликають доповнити звичний гардероб вишиванкою або будь-яким елементом традиційного костюму.

Ідея запровадження Дня вишиванки виникла у 2006 році у студентському середовищі — вихованка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк запропонувала всій університетській спільноті на один день змінити звичний одяг на вишиванку та влаштувати тематичні заходи. Згодом подібні акції почали проходити також в інших регіонах України та світу. Наразі до святкування Дня вишиванки долучилися понад 60 країн світу. Свято супроводжується маршами, ярмарками, мистецькими та просвітницькими акціями, що покликані познайомити з традиціями вишивки та українського національного костюму.

Слід відзначити, що історія вишивки на теренах України налічує не одну тисячу років, тому кожна область має власні традиції у використанні орнаментів, технік, кольорів, розташуванні вишитих елементів. Найдавнішою вважається вишивка білим по білому. Найбільш впізнаваною є борщівська вишиванка з Тернопільської області, в якій переважає використання чорного кольору.

Здавна вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті, виступає символом краси та міцного здоров’я, щасливої долі.

Одягайте вишиванку та пам’ятайте культурні традиції власного народу!

 

18 травня 2017р. традиційно відзначався Міжнародний день музеїв, який встановлено 1977 року за ініціативою Міжнародної ради музеїв. Щороку його відзначають у 150 країнах світу.

Музеї є носіями відповідальної місії — збереження та популяризації історичного минулого, унікальних реліквій та надбань, що несуть у собі духовну і культурну спадщину.

 

 

Тут ви можете ознайомитись з музеями Львова:

http://lviv-online.com/ua/places/museum/

https://uk.wikipedia.org/wiki/Музеї_Львова

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 ... 50 ... 52 ... 54 ... 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... Вперед >>