ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





17 липня 2017 року в Інституті прикладних проблем механіки і математики (ІППММ) імені Я.С. Підстригача НАН України (м. Львів) з нагоди 90-річчя від дня народження Заслуженого діяча науки України, доктора-фізико-математичних наук, професора Віталія Яковича Скоробогатька (1927–1996 рр.) відбулося спільне засідання Секції математики та математичного моделювання Західного наукового центру НАН України та МОН України, присвячене розвиткові теорії диференціальних рівнянь, теорії функцій і математичної фізики у західному регіоні України. Саме за цими напрямами працював В.Я. Скоробогатько.

Визнання наукової громадськості принесли вченому дослідження класичних та сформульованих ним нових проблем якісної теорії рівнянь із частинними похідними, застосування отриманих результатів у теоретичній фізиці, створення основ теорії гіллястих ланцюгових дробів – нового апарату в теорії функцій і обчислювальній математиці. У 1969 році В.Я. Скоробогатько створив та очолив відділ теорії диференціальних рівнянь у Фізико-механічному інституті НАН України, а потім – до кінця своїх днів – очолював його в ІППММ імені Я.С. Підстригача НАН України. Дослідник є автором трьох монографій. Його вчителями були дійсні члени Наукового товариства імені Шевченка М.О. Зарицький і В.Й. Левицький (автор першої математичної наукової статті українською мовою, опублікованої 1894 року), академіки Я.Б. Лопатинський та Б.В. Гнєденко, професори О.С. Кованько й Л.І. Волковиський.

Серед учнів В.Я. Скоробогатька – 11 докторів і 25 кандидатів наук, а до створеної ним наукової школи нині належать 83 доктори й кандидати наук, які працюють у НАН України, Національному університеті «Львівська політехніка» та Львівському національному університеті імені Івана Франка.

У засіданні до 90-річчя В.Я. Скоробогатька взяли участь понад 80 науковців. Було заслухано 10 доповідей, присвячених новітнім досягненням у теорії диференціальних рівнянь (П.І. Каленюк, С.Д. Івасишен, Г.П. Лопушанська, В.С. Ільків), конструктивній теорії функцій (Д.І. Боднар та Х.Й. Кучмінська), математичних проблем теорії відносності та астрофізики (В.О. Пелих, Р.М. Пляцко, Б.І. Гнатик, О.Л. Петрук), історії математики (Я.Г. Притула).

 

За інформацією ІППММ імені Я.С. Підстригача НАН України

Матеріали опублікували: Прес-служба НАН України

Видатному ученому в області електричних вимірів і автоматичного контролю, члену-кореспонденту Академії наук України (1957) і Радянського Союзу (1958), заслуженому діячеві науки і техніки Української РСР (1954) Карандєєву Костянтину Борисовичу у 2017р. виповнилось би 110 років.

Чомусь у деяких джерелах містяться різні число і місяць народження вченого, але згідно інформації поданої у збірнику науково-інформаційних матеріалів, виданому з нагоди 50-річчя від дня заснування Фізико-механічного інституту ім. Г.В. Карпенка зазначено, що Костянтин Борисович народився 18 липня 1907р.

Карандєєв К.Б. у 1930р. закінчив електротехнічний факультет Ленінградського політехнічного інституту ім. Калініна. Науковою роботою розпочав займатися ще будучи студентом (перша наукова робота — «Флора і фауна міських водоймищ»).

Викладав електротехніку та вимірювання у Ленінградському електротехнічному інституті і водночас у Ленінградському інституті іженерів зв’язку протягом 1936-1937рр. У 1937р. захистив кандидатську дисертацію і перейшов на роботу у Всесоюзний науково-дослідний інститут метрології ім. Д.І. Менделєєва (Москва, 1937-1942рр.), а згодом до Державного інституту мір та вимірювальних приладів (Москва, 1942-1944рр.).

У перші повоєнні роки приїхав до Львова і з 1944р. по 1948р. був деканом електротехнічного факультету Львівського політехнічного інституту.

Одночасно у 1944—1952 рр. завідував кафедрою електровимірювальних приладів.

Згодом у 1952 р. призначений деканом радіотехнічного факультету та завідувачем кафедри «Радіоприймальних пристроїв» (1952—1954 рр.).

Під його керівництвом організовано ряд навчальних та науково-дослідних лабораторій: методів електричних та магнітних вимірювань, вимірювання потужності та енергії, розробки та виготовлення унікальної гідроакустичної апаратури, згуртована плеяда молодих спеціалістів (Б.І. Блажкевич, Р.І. Крип’якевич, Г.Г. Максимович, Л.Я. Мізюк, О.М. Свенсон та ін.), які згодом стали кандидатами та докторами наук.

У 1951р. у новоствореному Інституті машинознавства та автоматики АН УРСР ( зараз – Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка) було організовано відділ автоматизації машинобудівної промисловості, що займався розробкою автоматичної апаратури для електророзвідки корисних копалин. У травні 1952р. його керівником став (за сумісництвом) проф. К.Б. Карандєєв, який обіймав цю посаду до 15 березня 1958р.     

 У 1953р. К.Б. Карандєєву присуджено науковий ступінь доктора технічних наук, а в 1954р. він здобув звання Заслуженого діяча науки і техніки УРСР.

У середині 50-х років напрям діяльності відділу уточнено та змінено його назву на “Автоматизація контролю та вимірювальна техніка”. Впродовж 1952-1956рр. тут були створені автоматичні прилади для вимірювання параметрів різних виробничих процесів під час геофізичної розвідки корисних копалин. Ленінградський завод “Геологорозвідка” деякі з них випускав серійно. Керований проф. К.Б. Карандєєвим колектив успішно виконав важливе державне завдання – створив вітчизняну апаратуру для аероелектророзвідки. Вагомі досягнення у цій царині стали основою обрання у 1957р. К.Б. Карандєєва членом-кореспондентом АН УРСР, а його наукова та науково-організаційна діяльність в ІМА АН УРСР послужила основою формування нового наукового напряму – фізикометрії.

У 1958р. в Сибірському відділенні АН СРСР було створено Інститут автоматики та електрометрії (Новосибірськ), очолити який запросили К.Б. Карандєєва. У березні 1958р. він став членом-кореспондентом АН СРСР. Тоді ж із групою науковців з ІМА АН УРСР виїхав зі Львова до Новосибірська.

У 1967р. К.Б. Карандєєв за станом здоров’я повернувся до Львова і останні два роки життя працював професором-консультантом у Львівському політехнічному інституті.

Він підготував понад 60 кандидатів та докторів наук, більшість з яких – під час роботи у Львові. Був засновником та головним редактором журналу “Автометрия” (Новосибірськ), членом редколегії журналів “Измерительная техника” та “Приборостроение” (Москва). Ним опубліковано понад 200 статей та 14 монографій.

Помер Костянтин Борисович 21 вересня 1969р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле №2.

За наукову роботу, спрямовану на оборону блокадного Ленінграду був нагороджений бойовою медаллю «За оборону Ленінграду».

К. Б. Карандєєв був нагороджений орденом Леніна (за участь у створенні Сибірського відділення АН СРСР) та медалями.

З нагоди 100-річчя від дня народження  Костянтина Борисовича Карандєєва у 2007р. найближчі соратники, учні, колеги і співробітники видали книжку:

Карандеев Константин Борисович: К 100-летию со дня рождения. Отв. редактор П.Е. Твердохлеб; Рос. акад. наук, Сиб. отд-ние, Ин-т автоматики и электрометрии. -- Новосибирск: Издательство СО РАН, 2007. --148 с. Серия "Наука Сибири в лицах".

Книжка надрукована у Росії, оскільки К.Б. Карандєєв протягом 10-ти років очолював Новосибірський інститут автоматики та електрометрії.

Книга містить біографічні відомості про К.Б. Карандєєва, характеристику його творчої спадщини, проблемні авторські статті, присвячені основам електричних вимірювань та вимірювальних інформаційних систем, практично повний список його монографій та інших наукових публікацій, а також спогади про К.Б. Карандєєва як про вченого, педагога, організатора, громадянина, знавця історії, літератури і музики, з цікавими подробицями його діяльності і побуту.

Справа життя цієї чудової людини, розвиваючись, триває в створеному ним інституті, в його учнях і співробітниках.

 

Довідкова інформація:

Фізико-механічний інститут: поступ і здобутки/ Під ред. В.В. Панасюка, НАН України, Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка. –Львів, 2001. – 432с.

Міністерство освіти і науки України планує створити Національне агентcтво кваліфікацій, але потрібен новий Закон «Про освіту»

Створення Національного агентства кваліфікацій є пріоритетом роботи  МОН - воно трансформуватиме перехід професійних стандартів у освітні. Однак його поява залежить від прийняття нового Закону «Про освіту». Про це йшлося у МОН 13 липня 2017р. під час засідання міжвідомчої робочої групи з питань розроблення та впровадження Національної рамки кваліфікацій.

Національне агентство не тільки координуватиме розроблення освітніх та професійних стандартів, але й формуватиме вимоги до процедур присвоєння кваліфікацій та визнання результатів неформального та інформального навчання.

«Сьогодні нашим завданням є створення практичної спрямованості освіти. Наразі це має бути нова модель підготовки кадрів, яка була б ефективною. Саме Національне агентство кваліфікацій допоможе поєднати ринок праці та освітньої сфери», – наголосив перший заступник Міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець.

За його словами, нові стандарти оцінювання будуть визначати рівень компетентностей, яким мають володіти випускники після отримання відповідного рівня освіти. Для цього потрібно створювати кваліфікаційні центри з незалежним тестуванням, де буде проводитись визнання кваліфікацій.

Володимир Ковтунець також відзначив, що впровадження Національної рамки кваліфікацій (НРК) сприятиме міжнародному визнанню кваліфікацій, отриманих в Україні.

«Ми маємо створити ту рамку кваліфікацій, яка буде узгоджена з європейською. Реформи, що пов’язані з цим, спрямовані виключно на її вдосконалення», – зазначив перший заступник Міністра.

Окрім цього, на заході обговорили створення спеціального сайту -  він має стати інформаційним майданчиком для усіх зацікавлених осіб з питань НРК. Зокрема, на ньому розміщуватимуться усі нормативно-правові документи, реєстри кваліфікацій, освітні та професійні стандарти.

 

Довідково:

Національна рамка кваліфікацій (НРК) – системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів. Національна рамка кваліфікацій призначена для використання органами виконавчої влади, установами та організаціями, що реалізують державну політику у сфері освіти, зайнятості та соціально-трудових відносин, навчальними закладами, роботодавцями, іншими юридичними і фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій.

<< Назад ... 2 ... 4 ... 6 ... 8 ... 10 ... 12 ... 14 ... 16 ... 18 ... 20 ... 22 ... 24 ... 26 ... 28 ... 30 ... 32 ... 34 ... 36 ... 38 ... 40 ... 42 ... 44 ... 46 ... 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 ... 70 ... 72 ... 74 ... 76 ... 78 ... 80 ... 82 ... 84 ... 86 ... 88 ... 90 ... 92 ... 94 ... 96 ... 98 ... Вперед >>