ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





Своїми роздумами про укр. науку поділився к.т.н., доцент Чернівецького нац. Університету Юрій Халавка

Однією з причин відставання української науки від світової є дуже банальна і проста – ми мало читаємо. Скрізь і всюди – від дискусій у facebook, до заявок на фінансування простежується ця проблема – автори очевидно мало читають літератури зі своєї галузі. Дійшло до того, що в МОНівських формах ВИМАГАЮТЬ окремою таблицею наводити посилання на сучасні роботи за тематикою проекту, та відповідні пункти є в оцінюванні. Насправді це зло має значно більше значення, ніж багато хто думає… Більшість досліджень у нас вже давно, по факту, ініціативні. Держава та промисловість самоусунулися від формування запитів на наукову продукцію, тому в більшості конкурсів вчені обирають напрямки і планують дослідження самостійно. Тому, за відсутності належного знання основних актуальних досягнень в галузі, дуже важко визначити, яке дослідження є справді оригінальним і вартісним, а яке просто гарно описане. Зробити таку оцінку, навіть експерту в галузі, з кожним днем стає все важче. Наведу приклад. Я підписаний на новини з кількох журналів Американського Хімічного товариства, і щотижня мені на телефон приходять понад 100 статей які так чи інакше стосуються напрямків досліджень які мене цікавлять. Щотижня. Понад 100! Ви собі уявляєте наскільки важко це все аналізувати і систематизувати? А як бути з написання докторської, якщо щомісяця це понад 400 робіт? Досягти об’єктивності та актуальності в таких умовах дуже важко. А в результаті - зайва витрата державних грошей, дослідження лише для себе, нецитованість наших робіт, «містечковість науки».

Оскільки ми мало читаємо, то і не знаємо, що як і куди слід писати. Вже понад 5 років читаються курси, висуваються вимоги проводяться тренінги про Скопуси і ВоС, індекси, бібліометрику, а міфів та страхів навколо цих питань і далі безліч. Якщо людина, яка написала дисертацію чи навіть дипломну роботу і після цього не знає, які провідні журнали в її галузі є в Скопус, то що з цим робити? Звичайно, легко стверджувати, що україністика це вузька галузь, що українська історія нікому не цікава, що проблема печер Західної України це суто українська справа і т.д., і що в світі це ніхто не досліджував, адже тоді легко почуватися фахівцем і експертом світового рівня і при цьому виправдовувати незнання англійської мови чи відсутність публікацій у серйозних виданнях.

 

Чому так сталося? Як на мене причин є декілька.

Перша - відсутність доступу. Дійсно, багато статей є закритими для читача, проте, є різні шляхи як легально та напівлегально отримати доступ до статей і на сьогодні це, насправді, є не такою великою перешкодою. Особливоо враховуючи велику кількість Open Access ініціатив.

Друга – незнання англійської мови. Судячи з кількості критиків ініціативи МОН щодо В2 з англійської – ця проблема є болючою. Без англійської в науці сьогодні немає чого робити, хоча виглядає, що Гугл за рік чи два допоможе подолати цю проблему адекватним машинним перекладом.

Основна причина – брак часу. Якщо інформації багато, то навіть якщо до неї є доступ, то все одно потрібен час щоб її опрацювати. Написання звітів, методичних розробок та інша паперова робота забирає стільки часу пересічного викладача та науковця, що на прочитання наукових праць залишається мізер часу. Як з цим боротися? На глобальному рівні керівництву слід це зрозуміти і спробувати вивільнити час по-максимуму, але це, звичайно, лише мрія.

 

Що можна зробити на персональному рівні:

– максимально використовуйте мобільні технології (читайте в дорозі, слухайте наукові подкасти);

- використовуйте бази даних та інші інструменти (підпишіться на різноманітні дайджести, налаштуйте стеження за публікаціями провідних вчених в Гугл Академії, використовуйте додатки професійних товариств, бази Scopus та Web of Science тощо, не дарма ж МОН їх передплатив);

- розподіляйте роботу з аналізу літератури між членами вашої наукової групи (домовтеся про те, хто за яким журналом чи вченим стежить і як тільки з’являється щось цікаве – нехай повідомляє іншим);

- відвідуйте конференції – це, іноді, економить багато часу та дозволить не пропустити важливе відкриття);

- виділяйте окремий час у своєму графіку для роботи з літературою;

- пишіть огляди (раз ви вже багато читаєте) – нехай ця інформація буде систематизованою і доступною для інших.

 

Facebook:  https://uk-ua.facebook.com/groups/314070194112/permalink/10156266343684113/

 

P.S. Юрій Халавка - доцент кафедри неорганічної хімії твердого тіла та нанодисперсних матеріалів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

У травні 2017р. Юрій Халавка отримав нагороду за вклад у науку (як неодноразовий переможець різних наукових конкурсів) і з нагоди 25-річчя Державного фонду фундаментальних досліджень.

 http://acc.cv.ua/chernivtsi/22536-yurij-khalavka-otrimav-nagorodu-za-vklad-u-nauku