ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМ. Г.В. КАРПЕНКА НAH УКРАЇНИ
KARPENKO PHYSICO-MECHANICAL INSTITUTE OF THE NAS OF UKRAINE

 





Максим Стріха про Національну раду з питань розвитку науки

 

Нинішнього року запрацюють Національна рада з питань розвитку науки і технологій і Національний фонд досліджень. Створення двох установ передбачено новим законом України про науку і науково-технічну діяльність. Зараз в Україні у сфері освіти існує низка нагальних проблем. Діяльність створених організацій має вирішити ключові завдання у галузі науки.

'Скрізь у світі науку підтримують. Вона - найпотужніший стимул для підвищення рівня національної економіки. У нас владні еліти ставляться до науки, як до якоїсь чергової витратної сфери. Сподіваюся, що створення цих органів змінить ситуацію на краще', - розповідає Gazeta.ua заступник міністра освіти Максим Стріха.

Цього року запрацюють два нові органи в науковій галузі України. Це Національна рада з питань розвитку науки і технологій і Національний фонд досліджень.

- В Україні наприкінці 2015-го ухвалили новий закон про науково-технічну діяльність. Він дав зелене світло певним змінам у нашій науковій сфері. Перші зміни - це створення цих дуже необхідних для нашої науки органів.

Розкажіть детальніше про Національну раду з питань розвитку науки і технологій.

- Фактично у нашій країні немає органу, який би повністю контролював наукову сферу. Є окремо Національна академія, різні галузеві академії, Міністерство освіти. Але всієї національної науки фактично ніхто не координує. Саме тому створено орган, який візьме на себе ці функції. Національна рада з питань розвитку науки і технологій - це структура, яку очолюватиме особисто прем'єр-міністр України. Вона фактично координуватиме всю діяльність на науковому полі.

Хто входитиме до Ради? 

- Вона сформована з двох палат по 24 особи. Одна з них - адміністративний комітет. Він складатиметься з представників органів влади, які мають у своєму розпорядженні наукові установи і науково-галузеві академії. Друга палата складатиметься з представників громадськості. Це призведе до виникнення діалогу. З одного боку це діалог між науковою громадськістю і владою. З іншого - між частинами влади.

Формування такого органу - доволі складна процедура. Конкурс проводитиме Ідентифікаційний комітет. Його сформують з дев'яти провідних учених: трьох українських і шістьох світових навколонобелівського рівня. 

Яка 'місія' Національного фонду досліджень? 

- Це незалежний фонд, який фінансуватиме науку на грантовій основі. У нас зараз є так зване базове фінансування науки. Воно фактично є поганим соцзабезпеченням у галузі науки. Але це фінансування, на жаль, не передбачає фінансування самої наукової діяльності. Тобто грошей не вистачає на закупівлю нових матеріалів чи приладів. А сучасна наука без цього не дієздатна. Отже ми сподіваємося, що саме фонд дасть нашій науці таку мобільність. Він дозволить фінансувати проекти. А це у свою чергу допоможе молоді функціонувати і лишатися в науці.

Звідки у Фонд надходитимуть кошти? 

- Основний органом, який фінансуватиме фонд, це держава. Скрізь у світі держава фінансує свою науку. На жаль, у них це роблять краще, ніж у нас. Важливо, щоб були програми співфінансування наукових досліджень з боку бізнесу. Мова йде про прикладні дослідження, технологічні розробки. А от фінансування фундаментальних досліджень - обов'язок держави. У цивілізованих країнах світу держава цього почесного обов'язку ніколи не зрікається. Без фундаментальної науки не буде прикладної.

На якому рівні зараз фінансування української наукової галузі? 

- Фінансування науки зараз на злиденному рівні. Минулого року загальне фінансування становило менш як 4 мільярди гривень. І це за всіма головними розпорядниками - академії, університети тощо. А якщо перейти на євро - то цифра близько 140 мільйонів євро. Це показник якоїсь невеликої європейської держави рівня Литви. У світі, як правило, один великий університет має більший бюджет на науку, ніж уся українська наука.

Скажіть, які ще проблеми має сучасна українська наука?

- Україна успадкувала від часів СРСР розвинуту наукову систему. Водночас вона добре працювала в умовах планової радянської економіки, але не зараз. Тоді Академія наук УРСР була дуже високостатусною організацію, яка добре взаємодіяла з тодішньою владою. Наукові розробки використовували чи не в усіх галузях промисловості та виробництва. Якщо не брати до уваги гуманітаристику, яка була під впливом ідеологічного диктату, то в усьому іншому ми мали дуже потужну науку. Але ця система фактично залишилася незмінна, хоча сильно змінилися умови. Впродовж останніх років наша наука перебувала у стані, далекому від благополучного. На це є декілька причин: хронічне недофінансування, зниження статусу наукової праці, відплив науковців, особливо молодих, в інші види діяльності або за кордон. І за тим всім стояла держава, яка науку перестала вважати чимось серйозним.

Як може змінити ситуацію членство України в Рамковій програмі - Європейського Союзу з досліджень та інновацій 'Горизонт 2020'?

- Перш за все 'Горизонт' - це гроші. І це дуже важливо. Ми, заплативши внесок обсягом близько 5 мільйонів євро, отримали звідти близько 11 мільйонів євро. Ми в плюсах завдяки тому, що європейці запропонували нам гарні умови членства. Крім того, це органічний спосіб змінити наш науковий ландшафт, ієрархію в системі науки. Природним шляхом на центральні ролі в науці висунуть тих людей, які найуспішніші у міжнародних дослідницьких проектах.

'Горизонт' - це спільні проекти. Там ніколи не може отримати грант суто український колектив. Це проект, до якого входить Україна і ще як мінімум дві держави-учасниці. Наша стратегія успішна тоді, коли ми кооперуємося з європейськими державами. Насамперед - Німеччина, Франція і Британія. Співпраця з такими велетами на світовій науковій карті дуже сильно динамізує нашу науку.

А чи не сприятиме така 'кооперація' відтоку наукових кадрів з України? 

- Наука - річ мобільна. Важливо, щоб люди мандрували в обох напрямках, щоб хтось їхав за кордон і хтось повертався до нас. І тоді все буде гаразд. Наша проблема зараз, що цей рух в одному напрямку. Але ми не зможемо поставити знову залізну завісу. Єдиний спосіб боротися з 'витоком мізків' - створювати нормальні умови у себе вдома, щоб люди хотіли працювати тут теж. Звісно, якась частина людей для своєї роботи шукатиме найкращі лабораторії у світових вузах. Але важливо, щоб вони не переривали зв'язків з Україною, нашою науковою діаспорою. От тоді все буде гаразд.