Page 8 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 8

6

       згином.  Приріст  тріщини  фіксували  з  допомогою  катетометрів  на  попередньо
       полірованих  бокових  поверхнях  зразка.  У  випадку  експериментів  у  корозивних
       середовищах  використовували  герметичну  камеру  з боковими  вікнами  зі скла,  що
       давало можливість оптично слідкувати за ростом корозійно-втомної тріщини.
            Мікрофрактографічний аналіз зламів виконували на сканівному електронному
       мікроскопі EVO-40XVP.
            У  третьому  розділі  описано  розроблений  метод  синтезу  інгібіторів  з
       рослинної  сировини,  дані  дослідження  кількісного  та  якісного  складу  їх  активних
       складових,  а  також  представлено  результати  комплексного  оцінювання
       протикорозійної активності та механізму дії  розроблених інгібіторів у нейтральних
       середовищах.
            Екстракт  із  рослинної  сировини  різного  походження  отримували  за  однією
       процедурою, відмінності полягали лише у відношенні сировина / розчинник та часі

       екстракції.  Так,  екстракт  дубової  стружки  та  кори  виділяли  з  попереднім
       знесмолюванням або без нього в кілька етапів:
            Підготовка сировини до екстракції. Зразки вихідної сировини витримували в
       сушильній шафі за температури 70ºС до постійної маси. Далі висушені і помелені
       на  кульковому  млині  зразки  просіювали  через  сито.  Подрібненість  становила
       120–140 меш.
            Хід  екстракції.  Екстракцію  здійснювали  в  скляній  колбі  зі  зворотним
       холодильником або в апараті Сокслета за відношення вихідна сировина / розчинник

       1:25,  час  екстракції  –  2  години  від  початку  кипіння  суміші  (97ºС).  Розчинником
       слугувала  суміш  дистильованої  води  та  етилового  спирту  (7:2).  Після  закінчення
       екстрагування  суміш  фільтрували  через  фільтрувальний  папір  № 1  і  промивали
       гарячим  розчинником.  Повноту  екстрагування  танінів  визначали  реакцією
       залізоамонієвих  квасців  з  екстрактом  на  фільтрувальному  папері.  Відсутність
       зеленого забарвлення вказує на повноту екстрагування танінів.
            Кондиціонування. Отримані водно-спиртові екстракти висушували в два етапи:
       відганяли  азеотропну  суміш  та  воду  за  температур  92º…98ºС;  концентрат
       висушували за температури 70ºС в сушильній шафі впродовж двох днів.
            Встановлено,  що  підвищення  дисперсності  вихідного  матеріалу  –  стружки  та
       кори дуба, збільшує вихід екстракту, який у випадку отримання його за методикою
       знесмолювання  сягає  ~ 60%.  Отриманий  продукт  –  коричневі  кристалоподібні
       сегрегації, розчинні у воді за температури 40ºС та розчинні в неорганічних кислотах
       за нормальних умов.
            Основу  складу  екстракту  з  інгібіторними  властивостями  становлять  таніни
       (~ 60%),  функціональні  групи  яких  містять  кисень,  спряжені  подвійні  зв'язки  та
       ароматичні кільця, тому можуть формувати на поверхні металу адсорбційні шари,
       що  і  зумовлюватиме  їх  захисні  властивості.  Зазначимо,  що  вміст  екстрагованих
       речовин, які виявляють інгібувальні властивості, у кори та стружки дуба практично
       однаковий, тоді як кора берези та сосни містить більше таких речовин, ніж основна
       деревина.  Кристалічна  форма  отриманих  екстрактів  давала  можливість  ранжувати
       захисні властивості інгібіторів за концентраціями.
            Інгібувальні властивості отриманих екстрактів порівнювали з протикорозійною
       ефективністю  товарного  таніну  (молекулярною  масою  1700).  Часові  залежності
       ступеня  інгібіторного  захисту  пов’язані  з  характерною  особливістю  корозійного
       процесу  в  нейтральних  середовищах,  а  саме,  поступовим  зниженням  швидкості
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13