Page 10 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 10

8

            Під впливом екстракту дуба стаціонарні потенціали сталі у воді зміщуються в
       бік від'ємніших значень (рис. 2), причому збільшення концентрації екстракту з 0,4
                    3
       до 0,8 г/дм  майже не змінює їх кінцевих значень. Характер поляризаційних кривих
       сталі в інгібованих середовищах (зменшення граничних дифузійних струмів на 16–
       38%,  збільшення  значень  обох  констант  Тафеля)  вказує  на  змішану  природу
       захисної дії екстракту.
            Спостерігається  поступове  зростання  поляризаційного  опору  із  підвищенням
       концентрації  інгібітору,  що  також  є  свідченням  зростання  ефективності
       протикорозійного захисту (табл. 2). Тенденція зміщення адсорбційного потенціалу
       ΔΨ 1  під  впливом  різних  концентрацій  екстракту  є  аналогічною.  Таким  чином,
       електрохімічні  дані  підтверджують  результати  масометричного  визначення
       концентраційної залежності ефективності інгібітору.

            Таблиця 2. Електрохімічні характеристики сталі 20 у водогінній воді та в присутності
       екстракту дуба
                                                                               Константи
                                                                       3
                                     C,       E cor,   ΔΨ 1,     i cor∙10 ,                       R p,
               Середовище               3                               2      Тафеля, мВ              2
                                   г/дм       мВ        мВ       мА/см                          Ом∙см
                                                                               b с       b a
                   Вода              –       –483        –         4,0        50,3      53,3      591

                                    0,2      –483        –         4,0        50,3      53,3      591
             Вода, інгібована
             екстрактом дуба        0,4      –540       92         1,8        50,3      60,1      630
                                    0,8      –645       112        1,2        52,8      63,0      660

            Імпедансні  спектри,  отримані  на  сталі  20  у  водогінній  воді  та  в  присутності
                3
       0,8 г/дм   екстракту  дубової  стружки  за  експозиції  в  часовому  діапазоні  0–48  год,
       різняться  між  собою.  Збільшення  часу  експозиції  у  випадку  неінгібованої  води
       призводить  до  зменшення  обох  (активна  та  реактивна)  складових  імпедансу.
       Водночас за присутності екстракту спостерігали суттєве зростання цих параметрів.
       Їх  характер  вказує  на  формування  під  дією  інгібітору  плівок  на  поверхні  сталі,
       захисні властивості яких посилюються зі збільшенням часу експозиції.
            Сукупність  отриманих  даних  свідчить,  що  механізм  захисної  дії  екстракту
       дубової стружки хемосорбційний, з можливим утворенням фазової плівки.
            Вплив неорганічних та органічних синергістів на корозійну тривкість сталі 20.
       Оскільки  підвищення  захисної  здатності  екстракту  понад  85%  подальшим
       збільшенням  його  концентрації  малоефективне,  досягнення  вищих  показників
       захисту можливе шляхом створення синергічних композицій.
            В якості синергістів вибрані екологічно чистий неорганічний високомодульний
       силікат  [mNa O∙nSiO ∙5H O]  та  органічні  природні  сполуки  –  α–аміноянтарна
                                 2
                                      2
                        2
       кислота (АЯК) та L– –аміно– –меркаптопропіонова кислота (АМПК).
            Встановлено, що силікат по-різному впливає на швидкість корозії сталі у воді: у
                                         -4
                                                -3
       діапазоні концентрацій 5∙10 …10 М інгібітор незначно захищає сталь (коефіцієнт
                                                                                               -2
       гальмування  γ  =  1,1…1,64).  Подальше  збільшення  концентрації  до  10 М  значно
       посилює  захисні  властивості  силікату:  γ  зростає  до  18,7.  Стаціонарний  потенціал
       сталі 20  порівняно з  E у  воді  за  низьких  концентрацій силікату  зміщується  в бік
                                   st
                                                     -2
       від’ємніших значень, а за високих (10 М) – в бік позитивніших. Густини граничних
       дифузійних  струмів  чітко  зменшуються  зі  збільшенням  концентрації  силікату.  Це
       вказує, що саме граничний дифузійний струм і корелює зі швидкістю корозії сталі в
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15