Page 15 - Avtoreferat
P. 15

13

                  Сталь  30ХМА  має  дрібнодисперсну  сорбітну  структуру.  Корозійних  пошко-
            джень на поверхні зразків після випробувань на КР не виявили. Отже, її руйнування
            в  сірководневих  розчинах  може  протікати  переважно  внаслідок  водневого
            окрихчення,  хоча  серед  досліджених  сталей  вона  найменше  абсорбує  водень  як  у
            ненавантаженому стані, так і за статичних навантажень.
                  За  циклічних  асиметричних  навантажень  кількість  водню  в  сталях  20  та
            17Г1СУ менша, ніж за постійних (рис. 10). За амплітуди навантажень  а = 0,2  0,2,
            С HΣ для сталі 20 зростає в ~2,0 рази, для 17Г1СУ – в ~2,3; С Н200 – в ~2,2 та 2,6 рази,
            С Н800  –  в  ~1,6  разів  для  обох.  Для  сталі  30ХМА,  яка  найчутливіша  до  таких
            навантажень, на противагу іншим дослідженим сталям наводнювання збільшується
            в  4,0  рази  і  реалізується  в  основному  за  рахунок  фракції  С Н800.  Вона  може  бути
            переважальним  фактором,  який  впливає  на  її  руйнування  за  асиметричних
            циклічних навантажень.



















                                Сталь20                                            17Г1СУ



















                                30ХМА                                             12Х21Н5Т
                   Рис. 10. Вміст водню у асиметрично циклічно навантажених і ненавантажених
                         зразках сталей після кородування у розчині NACE ( = 120 год).

                   Металографічні дослідження засвідчили незначне зростання водневого розша-
            рування сталі 20 за асиметричних циклічних навантажень, при цьому поверхневих
            корозійно-механічних пошкоджень також не виявлено (рис. 11а). Для сталі 17Г1СУ
            такі  напруження  призводять  до  суттєвого  зростання  водневого  розшарування
            приповерхневих шарів металу. Тобто в цьому випадку водень швидше переходить у
            пустоти  і  молізується  в  них,  ніж  за  статичних  навантажень.  На  поверхні  сталі
            утворюються  також  корозійно-механічні  пошкодження  (рис.  11б),  від  яких
            зароджуються тріщини. Тобто характер впливу водневого та корозійного чинників,
            порівняно зі статичними навантаженнями, практично не змінився.
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20