Page 14 - Avtoreferat
P. 14

12

                   Прикладення статичних навантажень супроводжується зростанням С НΣ в ~2,3
            рази  (до  40,4,  35,1,  22,2  та  46,0  ppm),  С Н200  –  в  ~2,2,  3,0,  1,3  та  2,6  рази,
            С Н800 – в ~3,0, 1,4, 4,5 та 1,9 для сталей 20, 17Г1СУ, 30ХМА та 12Х21Н5Т відповідно
            (рис. 9). Отже, статичні навантаження однаково посилюють наводнювання сталей.
                   Можна зауважити, що опір КР сталей 20, 17Г1СУ та 30ХМА в розчині NACE
            корелює  із  кількістю  абсорбованого  водню,  як  для  навантажених,  так  і  для
            ненавантажених  зразків,  зокрема  дифузійно-рухливого.  Вплив  водню  з  вищою
            температурою  десорбції  на  опір  КР  несуттєвий.  Кількість  водню  С Н800  у  двох
            напружених сталях не відрізняється, а у сталі 30ХМА, яка має найвищий опір КР
            його кількість найбільша.



















                                Сталь20                                             17Г1СУ



















                                 30ХМА                                             12Х21Н5Т
                   Рис. 9. Вміст водню у статично навантажених і ненавантажених зразках сталей
                                  після кородування у розчині NACE ( = 120 год).

                   Металографічні дослідження виявили, що сталі 20 притаманна феритна структура
            з  рівномірним  включенням  глобулярних  зерен  перліту.  Зустрічаються  включення  су-
            льфідів, що розташовані вдовж осі труби, з якої вирізували зразки. За статичних наван-
            тажень у ній з’являються одиничні водневі розшарування металу, які надалі формують
            багатолопатний злам. Локальних корозійно-механічних пошкоджень і зародків тріщин
            від них на поверхні не зафіксовано. Отже, основним фактором руйнування сталі 20 у
            розчині NACE за статичних навантажень можна вважати водневе окрихчення металу.
                   Для  сталі  17Г1СУ  характерна  смугаста  феритно-перлітна  структура.  У  ній
            також спостерігається незначне розшарування металу за статичних навантажень. На
            противагу сталі 20 на поверхні розвиваються локальні корозійно-механічні пошкод-
            ження,  від  яких  зароджуються  тріщини.  Отже,  для  сталі  феритно-перлітного  класу
            при КР руйнівними чинниками одночасно є наводнювання та локальна корозія напру-
            женого металу, що викликає зародження багатьох тріщин з розтравленими берегами.
   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19